2-а хроніки 24:22
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І не пам'ята́в цар Йоаш тієї ми́лости, яку зробив був із ним батько того Єгояда, але вбив сина його. А як той умирав, то сказав: „Нехай побачить Господь, і нехай покарає!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The statement as to the duration and spirit of the reign agrees with Kg2 14:1-6, except that in Ch2 25:2 the estimation of the spirit of the reign according to the standard of David, "only not as his ancestor David, but altogether as his father Joash did," which we find in the book of Kings, is replaced by "only not with a perfect heart;" and the standing formula, "only the high places were not removed," etc., is omitted.
Відкрити джерело ↗We have here the history of the reign of Joash, the progress of which, and especially its termination, were not of a piece with its beginning, nor shone with so much lustre. How wonderfully he was preserved for the throne, and placed in it, we read before; now here we are told how he began in the spirit, but ended in the flesh. I. In the beginning of his time, while Jehoiada lived, he did well; particularly, he took care to put the temple in good repair (Ch2 24:1-14). II. In the latter end of his time, after Jehoiada's death, he apostatized from God, and his apostasy was his ruin. 1. He set up the worship of Baal again (Ch2 24:15-18), though warned to the contrary (Ch2 24:19). 2. He put Zechariah the prophet to death because he reproved him for what he had done (Ch2 24:20-22). 3. The judgments of God came upon him for it. The Syrians invaded him (Ch2 24:23, Ch2 24:24). He was struck with sore diseases; his own servants conspired against him and slew him; and, as a mark of infamy upon him, he was not buried in the burying-place of the kings (Ch2 24:25-27).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жада́ти її, і з руки чоловіка, з руки ко́жного брата його Я буду жадати душу лю́дську.
від крови Авеля аж до крови Заха́рія, що загинув між же́ртівником і храмом“! Так, кажу вам, — відомсти́ться це все на цім роді!
правдиві бо та справедливі суди́ Його, бо Він засудив ту велику розпусницю, що землю зіпсула своєю розпустою, і помстив за кров Своїх рабів з її рук!“
Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
Радій з цього, небо, і святі апо́столи та пророки, бо Бог виконав суд ваш над ним!“
При першій моїй обороні жоден не був при мені, але всі поки́нули мене... Хай Госпо́дь їм того не полічить!
Бо при́йде спусто́шник на нього, на Вавилон, і схо́плене буде лица́рство його, їхній лук полама́ється, бож Бог відпла́ти — Госпо́дь, Він напевно заплатить!
Але, Господи Саваоте, Ти Суддя сраведливий, що досліджуєш ни́рки та серце, — хай над ними побачу я по́мсту Твою, бо справу свою я дові́рив Тобі!
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
Котля́р Олександер нако́їв був лиха чимало мені... Нехай Госпо́дь йому віддасть за його вчинками!