2-а хроніки 21:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І були в нього брати, Йосафатові сини: Азарія, і Єхіїл, і Захарій, і Азарія, і Михаїл, і Шефатія, — усі вони сини Йосафата, Ізраїлевого царя.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Never surely did any kingdom change its king so much for the worse as Judah did, when Jehoram, one of the vilest, succeeded Jehoshaphat, one of the best. Thus were they punished for not making a better use of Jehoshaphat's good government, and their disaffectedness (or coldness at least) to his reformation, Ch2 20:33. Those that knew not now to value a good king are justly plagued with a bad one. Here is, I. Jehoram's elevation to the throne (Ch2 21:1-3). II. The wicked course he took to establish himself in it, by the murder of his brethren (Ch2 21:4). III. The idolatries and other wickedness he was guilty of (Ch2 21:5, Ch2 21:6, Ch2 21:11). IV. The prophecy of Elijah against him (Ch2 21:12-15). V. The judgments of God upon him, in the revolt of his subjects from him (Ch2 21:8-10) and the success of his enemies against him (Ch2 21:16, Ch2 21:17). VI. His miserable sickness and inglorious exit (Ch2 21:18-20). VII. The preservation of the house of David notwithstanding (Ch2 21:7).
Відкрити джерело ↗21:2-7 Jehoram, whose wife was Athaliah, the daughter of Ahab and Jezebel (18:1; 21:6; 22:2), was the first king of David’s line to receive a totally negative evaluation. His murders (21:4) seriously threatened the continuation of the dynasty, which was only preserved because of the Lord’s own loyal faithfulness to David (21:7). On three other occasions, violence was perpetrated against the royal family that all but ended the dynasty (see 21:17; 22:8-9, 10-11).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І зібрав він священиків та Левитів, і сказав до них: „Підіть по Юдиних міста́х, і збирайте з усього Ізра́їля срібло на направу храму вашого Бога рік-річно, і ви бу́дете спіши́ти в цій справі!“ Та не спіши́лися Левити.
І обійшли вони Юду, і зібрали зо всіх Юдиних міст Левитів та голів Ізраїлевих домів, і прийшли до Єрусалиму.
І впокори́лися Ізраїлеві зверхники та цар і сказали: „Справедливий Господь!“
Бо Господь прини́зив Юду через Ахаза, Ізраїлевого царя, бо завільно поступав він щодо Юди, і спроневі́рився великим гріхом проти Господа.
А решта діл Манасії, і його молитва до Бога його, і слова прозорли́вців, що говорили до нього Ім'ям Господа, Бога Ізраїлевого, — ото вони описані в історії Ізраїлевих царів.
І поховали його в Давидовому Місті з царями, бо робив він добро в Ізраїлі і для Бога, і для Його храму.
І став Єгорам на царстві батька. І зміцни́вся він, і позабивав усіх братів своїх мече́м, а також декого з Ізраїлевих зверхників.
І не справля́лася Па́сха, як ця, в Ізраїлі від днів пророка Самуїла, а всі Ізраїлеві царі не справляли такої, як ця Па́сха, що справив Йосія, і священики, і Левити, і ввесь Юда та Ізраїль, що знахо́дився там, та ме́шканці Єрусалиму.
І спочив Аха́з зо своїми батька́ми, і поховали його в місті, в Єрусалимі, бо не вне́сли його до гробі́в Ізраїлевих царів, а замість нього зацарював син його Єзекі́я.
І прино́сив він жертви дама́ським бога́м, що його поби́ли, і говорив: „Через те, що боги сирійських царів допомагають їм, то бу́ду прино́сити їм жертви, і вони будуть допомагати мені!“ А вони були йому на те, щоб спотикався він та ввесь Ізраїль!