2-а хроніки 15:9
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І зібрав він усього Юду й Веніямина та тих, що ме́шкали часо́во з ними з Єфрему, і з Манасії, і з Симеона, бо дуже багато поперебіга́ли до нього з Ізраїля, коли побачили, що з ним Господь, його Бог.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Asa and his army were now returning in triumph from the battle, laden with spoils and adorned with the trophies of victory, the pious prince, we may now suppose, studying what he should render to God for this great favour. He knew that the work of reformation, which he had begun in his kingdom, was not perfected; his enemies abroad were subdued, but there were more dangerous enemies at home that were yet unconquered - idols in Judah and Benjamin: his victory over the former emboldened him vigorously to renew his attack upon the latter. Now here we have, I. The message which God sent to him, by a prophet, to engage him to, and encourage him in, the prosecution of his reformation (Ch2 15:1-7). II. The life which this message put into that good cause, and their proceedings in pursuance of it. Idols removed (Ch2 15:8). The spoil dedicated to God (Ch2 15:9-11). A covenant made with God, and a law for the punishing of idolaters (Ch2 15:12-15). A reformation at court (Ch2 15:16). Dedicated things brought into the house of God (Ch2 15:18). All well, but that the high places were permitted (Ch2 15:17). And the effect of this was great peace (Ch2 15:19).
Відкрити джерело ↗15:9 the people of Ephraim, Manasseh: The Chronicler always included the northern tribes in his accounts of spiritual reform (cp. 30:1-11). • The territory of Simeon was absorbed into Judah.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А за ними, зо всіх Ізраїлевих племе́н ті, що віддавали своє серце шукати Господа, Бога Ізраїля, прихо́дили до Єрусалиму прино́сити жертви Господе́ві, Богові батьків своїх.
А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарі́ї мала мир, будуючись і ходячи в стра́сі Господньому, і сповня́лася втіхою Духа Святого.
І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхо́ла, Саулова дочка́, полюбила його.
І збунтувався Ізраїль проти Давидового дому, і від нього відпав, і так є аж до цього дня.
І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.
І радів увесь Юдин збір, і священики та Левити, і ввесь збір, що прийшов з Ізраїля, і прихо́дьки, що поприхо́дили з Ізраїлевого Краю, та ті, що сиділи в Юдеї.
І з Манасії перебігли до Давида, коли він ішов із филисти́млянами проти Саула на війну, — а він не поміг їм, бо филистимські князі́, порадившись, відіслали його, говорячи: „За ціну наших голів він хоче перейти до свого пана Саула!“
І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Госпо́дь щастить у руці його.