2-а хроніки 15:12
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І ввійшли вони в умову, щоб звертатися до Господа, Бога їхніх батьків, усім своїм серцем та всією своєю душею.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
And they entered into the covenant, i.e., they renewed the covenant, bound themselves by a promise on oath (שׁבוּעה, Ch2 15:14) to hold the covenant, viz., to worship Jahve the God of the fathers with their whole heart and soul; cf. Deu 4:29. With בּבּרית בּוא, cf. Jer 34:10.
Відкрити джерело ↗Asa and his army were now returning in triumph from the battle, laden with spoils and adorned with the trophies of victory, the pious prince, we may now suppose, studying what he should render to God for this great favour. He knew that the work of reformation, which he had begun in his kingdom, was not perfected; his enemies abroad were subdued, but there were more dangerous enemies at home that were yet unconquered - idols in Judah and Benjamin: his victory over the former emboldened him vigorously to renew his attack upon the latter. Now here we have, I. The message which God sent to him, by a prophet, to engage him to, and encourage him in, the prosecution of his reformation (Ch2 15:1-7). II. The life which this message put into that good cause, and their proceedings in pursuance of it. Idols removed (Ch2 15:8). The spoil dedicated to God (Ch2 15:9-11). A covenant made with God, and a law for the punishing of idolaters (Ch2 15:12-15). A reformation at court (Ch2 15:16). Dedicated things brought into the house of God (Ch2 15:18). All well, but that the high places were permitted (Ch2 15:17). And the effect of this was great peace (Ch2 15:19).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Але признаю́сь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу́ так, що вірую всьому, що в Зако́ні й у Пророків написане.
І склав Єгояда умову між собою й між усім наро́дом та між царем, щоб бути народом Господнім.
А тепер, Ізра́їлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма́ Його доро́гами, і любити Його, і служити Господе́ві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю,
Тепер на моєму серці лежить скла́сти заповіта з Господом, Ізра́їлевим Богом, — і нехай Він відве́рне від нас жар гніву Свого.
Вони будуть питати про Сіона, куди їхні обличчя пове́рнені, — щоб прийти й прилучитись до Господа вічним заповітом, який не забу́деться!
і коли вони наве́рнуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю́ ворогів своїх, що їх понево́лили, і помо́ляться до Те́бе в напрямі до свого кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого́,
І став цар на підвищенні, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та доде́ржувати заповіді Його, і сві́дчення Його, і постанови Його всім серцем та всією душею, щоб виконати слова́ того заповіту, що написані в тій книзі. І ввесь народ пристав до заповіту.
І решта наро́ду, священики, Левити, придве́рні, співаки́, храмові́ підда́нці, і кожен, відділений від наро́дів кра́ю до Божого Зако́ну, їхні жінки́, їхні сини́, та їхні до́чки, кожен знаю́чий та розуміючий,
щоб поставити сьогодні тебе народом для Себе, а Він буде тобі Богом, як Він говорив був тобі, і як присягнув був батька́м твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.