2-а хроніки 12:6
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І впокори́лися Ізраїлеві зверхники та цар і сказали: „Справедливий Господь!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter gives us a more full account of the reign of Rehoboam than we had before in Kings and it is a very melancholy account. Methinks we are in the book of Judges again; for, I. Rehoboam and his people did evil in the sight of the Lord (Ch2 12:1). II. God thereupon sold them into the hands of Shishak, king of Egypt, who greatly oppressed them (Ch2 12:2-4) III. God sent a prophet to them, to expound to them the judgment and to call them to repentance (Ch2 12:5). IV. They thereupon humbled themselves (Ch2 12:6). V. God, upon their repentance, turned from his anger (Ch2 12:7, Ch2 12:12) and yet left them under the marks of his displeasure (Ch2 12:8-11). Lastly, Here is a general character of Rehoboam and his reign, with the conclusion of it (Ch2 12:13-16).
Відкрити джерело ↗12:6-7 Shemaiah’s speech expresses the elements required in Solomon’s prayer at the dedication of the Temple (7:14). The leaders of Israel . . . humbled themselves, and the wrath of judgment was removed from Jerusalem.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: „Згрішив я тим ра́зом! Господь — справедливий, а я та народ мій — несправедливі!
І Господь пильнував того лиха, і спровадив його на нас, бо справедливий Господь, Бог наш, у всіх Своїх чи́нах, які Він зробив, та ми не слухали Його голосу.
І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“
„Справедливий Господь, а я слову Його неслухня́на була́. Послухайте но, всі наро́ди, і побачте мій біль: дівчата мої та мої юнаки́ у неволю пішли́!
Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.
У покорі́ться перед Господнім лицем, — і Він вас підійме!
Не були вони впоко́рені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Зако́ном Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батька́м.
Скажіть до царя й до царе́вої матері: Сідайте додо́лу, бо з голів ваших спала корона вашої слави!
Піду́, повернуся до місця Свого, аж поки провини своєї вони не призна́ють, і не стануть шукати Мого лиця. Та в утиску будуть шукати Мене!
А ти, сину його́ Валтаса́ре, не смири́в свого серця, хоч усе це знав.