2-а хроніки 11:6
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І збудував він Віфлеєма, і Етама, і Текою,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Rehoboam's defection from the Lord, and his humiliation by the Egyptian king Shishak. - Ch2 12:1. The infinitive כּהכין, "at the time of the establishing," with an indefinite subject, may be expressed in English by the passive: when Rehoboam's royal power was established. The words refer back to Ch2 11:17. כּחזקתו, "when he had become strong" (חזקה is a nomen verbale: the becoming strong; cf. Ch2 26:16; Ch2 11:2), he forsook the Lord, and all Israel with him. The inhabitants of the kingdom of Judah are here called Israel, to hint at the contrast between the actual conduct of the people in their defection from the Lord, and the destiny of Israel, the people of God. The forsaking of the law of Jahve is in substance the fall into idolatry, as we find it stated more definitely in Kg1 14:22.
Відкрити джерело ↗We are here going on with the history of Rehoboam. I. His attempt to recover the ten tribes he has lost, and the letting fall of that attempt in obedience to the divine command (Ch2 11:1-4). II. His successful endeavours to preserve the two tribes that remained (Ch2 11:5-12). III. The resort of the priests and Levites to him (Ch2 11:13-17). IV. An account of his wives and children (Ch2 11:18-23).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І послав Йоав до Теко́ї, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: „Удавай жало́бу, і вберись у жало́бні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жало́бі за померлим.
За ним направляли техояни, міру другу, від місця навпроти великої виступаючої башти й аж до офельського му́ру.
А їхні осади: Етам, і Аїн, Ріммон, і Тохен, і Ашан, — п'я́теро міст.
І він сильно побив їх дошкульною пора́зкою. І пішов він, і осівся в щі́лині скелі Етам.
А Давид — син того мужа ефра́тянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім'я́ йому Єссе́й, що мав во́сьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був стари́й, увійшов у літа.
І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм.
І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони вихо́дили, став Йосафа́т та й сказав: „Послухайте мене, Юдо та ме́шканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запе́внені, — ві́рте пророкам Його, і пощасти́ться вам!“
Слова Амо́са, що був між вівчарями з Текої, які він бачив на Ізраїля за днів Уззійї, Юдиного царя, та за днів Єровоама, Йоашового сина, Ізраїлевого царя, за два роки перед землетрусом.
А поруч них направляли текояни, але́ їхні вельмо́жі не схилили своєї шиї в службу свого Господа.
Утікайте, сини Веніями́на, з сере́дини Єрусалиму, і засурмі́те в сурму́ у Текої, і знак підіймі́ть на Бет-Гаккерем, бо з пі́вночі грізно підно́ситься зло та велике нещастя!