1-а хроніки 29:22
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І вони їли й пили́ перед Господом того дня з великою радістю, і вдруге настанови́ли Соломона, Давидового сина, і пома́зали його́ Господе́ві на володаря, а Садо́ка на священика.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Then Solomon sat on the throne of the Lord,.... Who had given it to him, and established him on it, and whose vicegerent he was, and over whose people he ruled: as king instead of David; he was viceroy to him in his life time, and succeeded him at his death, when he had the full power of government: and prospered; his reign was happy and peaceable: and all Israel obeyed him; at once; whereas it was some time, even years, before all Israel obeyed David.
Відкрити джерело ↗David has said what he had to say to Solomon. But he had something more to say to the congregation before he parted with them. I. He pressed them to contribute, according to their ability, towards the building and furnishing of the temple (Ch1 29:1-5). II. They made their presents accordingly with great generosity (Ch1 29:6-9). III. David offered up solemn prayers and praises to God upon that occasion (Ch1 29:10-20), with sacrifices (Ch1 29:21, Ch1 29:22). IV. Solomon was hereupon enthroned, with great joy and magnificence (Ch1 29:23-25). V. David, soon after this finished his course (Ch1 29:26-30). And it is hard to say which shines brighter here, the setting sun or the rising sun.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А цар, замість нього, настанови́в над ві́йськом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.
А коли Давид постарів і наси́тився днями, то він поставив царем над Ізраїлем сина свого Соломона.
І він не простяг Своєї руки на достойних із синів Ізраїля. І вони споглядали на Бога, — і їли й пили.
Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподо́бав Собі твої вчинки!
І радість я похваляв: що немає люди́ні під сонцем добра́, хіба тільки щоб їсти, та пити та ті́шитися, і оце супрово́дить її в її праці за ча́су життя її, що під сонцем Бог дав був їй.
Нема ліпшого зе́мній люди́ні над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із тру́ду свого́. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!
А дня двадцятого й третього сьо́мого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, радісних та веселосердих через усе те добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві.
І пішов увесь наро́д їсти та пити, і посилати ча́стки та чинити велику радість, бо розумів ті слова, що розповіли́ йому.
І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“
І будете їсти там перед лицем Господа, Бога вашого, і будете тішитися всім, до чого доторкне́ться ваша рука, ви та доми́ ваші, якими поблагослови́в тебе Господь, Бог твій.