1-а хроніки 29:17
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І я знаю, Боже мій, що Ти виві́дуєш серце й любиш щирість. У щирості серця свого я поже́ртвував це все, а тепер бачу я з радістю наро́д Твій, який знахо́диться тут, що жертвує себе Тобі.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
O Lord God of Abraham, Isaac, and of Israel, our fathers, The ancestors of the Jewish nation, whose covenant God the Lord was, and who had ever been mindful of his promise to them, with respect to them their seed: keep this for ever in the imagination of the thoughts of the heart of thy people; let the same disposition of mind always continue in them to serve the Lord their God: and prepare their heart unto thee; incline and dispose their minds always to fear the Lord, and obey his will.
Відкрити джерело ↗David has said what he had to say to Solomon. But he had something more to say to the congregation before he parted with them. I. He pressed them to contribute, according to their ability, towards the building and furnishing of the temple (Ch1 29:1-5). II. They made their presents accordingly with great generosity (Ch1 29:6-9). III. David offered up solemn prayers and praises to God upon that occasion (Ch1 29:10-20), with sacrifices (Ch1 29:21, Ch1 29:22). IV. Solomon was hereupon enthroned, with great joy and magnificence (Ch1 29:23-25). V. David, soon after this finished his course (Ch1 29:26-30). And it is hard to say which shines brighter here, the setting sun or the rising sun.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Я Господь, що досліджує серце, що випробо́вує ни́рки, щоб кожному дати згідно з пу́ттю його, за пло́дом учи́нків його́.
Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
А тепер, сину мій Соломо́не, знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею, бо Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думо́к. Якщо будеш шукати Його, то ти зна́йдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе наза́вжди.
Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця́ бо святих заспоко́їв ти, брате.
Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.
Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездога́нно пово́дилися ми між вами, віруючими!
Та Господь сказав Самуїлові: „Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить люди́на: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце“.
ти любиш усякі шкідливі слова́, ти язи́ку обманний!
Бо Боже Слово живе та дія́льне, гостріше від усякого меча обосічного, — прохо́дить воно аж до поділу душі й духа, сугло́бів та мо́зків, і спосібне судити думки́ та на́міри се́рця.
Ісус, угледівши Натанаїла, що до Нього Йде, говорить про нього: „Ото справді ізра́їльтянин, що немає в нім пі́дступу!“