1-а хроніки 21:15
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб зни́щити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це ли́хо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: „Забагато тепер! Попусти свою ру́ку!“ А Ангол Господній стояв при то́ці євусе́янина Орнана.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
INTRODUCTION TO 1 CHRONICLES 21 Excepting the three last verses, is contained in Sa2 24:1 with some few variations, which are there observed; see the notes there.
Відкрити джерело ↗As this rehearsal makes no mention of David's sin in the matter of Uriah, so neither of the troubles of his family that followed upon it; not a word of Absalom's rebellion, or Sheba's. But David's sin, in numbering the people, is here related, because, in the atonement made for that sin, an intimation was given of the spot of ground on which the temple should be built. Here is, I. David's sin, in forcing Joab to number the people (Ch1 21:1-6). II. David's sorrow for what he had done, as soon as he perceived the sinfulness of it (Ch1 21:7, Ch1 21:8). III. The sad dilemma (or trilemma rather) he was brought to, when it was put to him to choose how he would be punished for this sin, and what rod he would be beaten with (Ch1 21:9-13). IV. The woeful havoc which was made by the pestilence in the country, and the narrow escape which Jerusalem had from being laid waste by it (Ch1 21:14-17). V. David's repentance, and sacrifice, upon this occasion, and the staying of the plaque thereupon (Ch1 21:18-30). This awful story we met with, and meditated upon, 2 Sa. 24.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.
І відверну́в Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народо́ві.
І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!
„Міхей з Мораші пророкував за днів Єзекії, царя Юдиного, і сказав до всьо́го юдейського наро́ду, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Сіон, як те поле, зао́раний буде, а Єрусалим за румо́вища стане, а гора цього храму — підгі́рками лісу.
Бо піді́ть но до місця Мого, що в Шіло́, де́ Я споча́тку вчинив був перебува́ння для Йме́ння Свого́, і побачите, що́ вчинив Я йому́ через лука́вство Мого наро́ду Ізраїлевого.
І прийшов того дня Ґад до Давида, та й сказав йому: „Устань, постав Господе́ві жертівника на току́ євусе́янина Аравни“.
Благайте Господа, і до́сить бути Божим грома́м та гра́дові! А я відпущу́ вас, і ви більше не зали́шитеся“.
І зачав Соломон будувати Господній дім в Єрусалимі на горі Морі́йя, що вказана була батькові його Давидові, на місці, яке пригото́вив Давид на то́ці євусеянина Орнана.
І простя́г той Ангол свою руку на Єрусалима, щоб ви́губити його, та Господь пожалував щодо того зла. І сказав Він до Ангола, що вигубляв серед народу: Забагато тепер, попусти́ свою руку!“ А Ангол Господній був при то́ці євусе́янина Аравни.
А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівце́м, і зажадав собі смерти, і сказав: „До́сить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батькі́в своїх!“