1-а хроніки 19:9
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І повихо́дили аммоні́тяни, і вставилися до бо́ю при вході до міста. А царі, що прийшли, — вони самі були на полі.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
INTRODUCTION TO 1 CHRONICLES 19 The eighteenth and nineteenth chapters are the same with Sa2 8:1 with very little variations, which are observed in the notes on them, to which the reader is referred.
Відкрити джерело ↗The story is here repeated of David's war with the Ammonites and the Syrians their allies, and the victories he obtained over them, which we read just as it is here related, 2 Sa. 10. Here is, I. David's civility to the king of Ammon, in sending an embassy of condolence to him on occasion of his father's death (Ch1 19:1, Ch1 19:2). II. His great incivility to David, in the base usage he gave to his ambassadors (Ch1 19:3, Ch1 19:4). III. David's just resentment of it, and the war which broke out thereupon, in which the Ammonites acted with policy in bringing the Syrians to their assistance (Ch1 19:6, Ch1 19:7), Joab did bravely (Ch1 19:8-13), and Israel was once and again victorious (Ch1 19:14-19).
Відкрити джерело ↗19:9-13 The enemy armies drew their battle lines strategically; the Ammonites positioned themselves so that the city of Medeba could serve as a refuge, while the Israelites also had to deal with a second offensive from the Arameans. Joab divided his forces to fight on both fronts from a central rallying point.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І зроби цю річ: Поскида́й тих царів, кожного з його місця, і понаставля́й намі́сників замість них.
І кликнув Аса до Господа, Бога свого, та й сказав: „Господи, нема кому, крім Те́бе, допомогти числе́нному або безси́лому. Допоможи нам, Господи, Боже наш, бо ми на Тебе опира́ємося, і в Ім'я́ Твоє ми прийшли на цю бе́зліч. Господи, Ти Бог наш, нехай люди́на не має сили проти Тебе!“
І сказав до них цар: „Що́ буде добре в оча́х ваших, зроблю́“. І став цар при брамі, а ввесь наро́д повихо́див за сотнями та за тисячами.
А Бен-Гада́д, цар сирі́йский, зібрав усе своє ві́йсько та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесни́ці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї.
I зачав Авійя війну́ з ві́йськом хоробрих воякі́в, — чотири сотні тисяч ви́браних мужів, а Єровоам приготовився до війни з ним з вісьмома́ сотнями тисяч ви́браних мужів, хоробрих воякі́в.
Як гу́ркіт військо́вих возі́в, вони ска́чуть гірськи́ми верхі́в'ями, як ве́реск огни́стого по́лум'я, що солому жере́, наче поту́жний наро́д, що до бо́ю поста́влений.
І зібра́лися Саул та ізра́їльтяни, і таборува́ли в долині Елі, і вставилися до бо́ю проти филисти́млян.
і духом права тому́, хто сидить у суді, і хоробрістю тим, хто до брами пове́ртає бій!
І повихо́дили аммоні́тяни, і встанови́лися до бо́ю при вході до брами. А Арам-Цова, і Рехов, і Тов'янин, і Мааха, — вони самі були на полі.
Лук та ра́тище міцно тримають, жорсто́кі вони й милосердя не мають, — їхній голос, як море реве́, вони їдуть на ко́нях, — на тебе вони вшикува́лись, як муж на війну, вавилонськая до́чко!