1-а хроніки 19:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сказав Давид: „Зроблю́ я ми́лість Ханунові, Нахашевому синові, як ба́тько його зробив був ми́лість мені“. І Давид послав послів, щоб потішити його за його ба́тька. І прибули́ Давидові раби до аммонітського кра́ю, до Хануна, щоб потішити його́.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
INTRODUCTION TO 1 CHRONICLES 19 The eighteenth and nineteenth chapters are the same with Sa2 8:1 with very little variations, which are observed in the notes on them, to which the reader is referred.
Відкрити джерело ↗The story is here repeated of David's war with the Ammonites and the Syrians their allies, and the victories he obtained over them, which we read just as it is here related, 2 Sa. 10. Here is, I. David's civility to the king of Ammon, in sending an embassy of condolence to him on occasion of his father's death (Ch1 19:1, Ch1 19:2). II. His great incivility to David, in the base usage he gave to his ambassadors (Ch1 19:3, Ch1 19:4). III. David's just resentment of it, and the war which broke out thereupon, in which the Ammonites acted with policy in bringing the Syrians to their assistance (Ch1 19:6, Ch1 19:7), Joab did bravely (Ch1 19:8-13), and Israel was once and again victorious (Ch1 19:14-19).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І прийшов Давид до Цікла́ґу, і послав зо здо́бичі Юдиним старши́м, при́ятелям своїм, говорячи: „Оце вам подарок зо здо́бичі Господніх ворогі́в“, —
І сказав Давид: „Чи є ще хто, хто позостався з Саулового дому? Я зроблю́ йому ласку ради Йоната́на“.
І сказав він до нього: „Скажи їй: Ось ти старанно піклува́лася про всі наші потреби. Що́ зробити тобі за це! Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?“ А вона відказала: „Ні,— я сиджу́ серед народу свого!“
Тоді поставив я сторо́жу здо́лу того місця за муром у пече́рах. І поставив я народ за їхніми ро́дами, з їхніми меча́ми, їхніми ра́тищами та їхніми лу́ками.
Але в ньому знайшлася люди́на убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, — та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу люди́ну!
І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторо́жу вдень та вночі, перед ними.
І сказав цар: „Яка честь та гі́дність зро́блена Мордеха́єві за це?“ І сказали ца́реві о́троки, що прислуго́вували йому: „Нічо́го йому́ не зро́блено“...
І сказав йому Давид: „Не бійся, бо справді зроблю́ тобі ласку ради батька твого Йоната́на, і зверну́ тобі все поле твого батька Саула. А ти будеш за́вжди їсти хліб при моєму столі“.
Того дня читане було з Мойсеєвої книги вголос наро́ду, і було зна́йдене написане в ній, що Аммоні́тянин та Моаві́тянин не вві́йде до Божої громади, і так бу́де аж навіки,