1-а хроніки 18:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І побив він Моава, — і стали моавітяни Давидовими рабами, що прино́сили да́ри.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
INTRODUCTION TO 1 CHRONICLES 18 The eighteenth and nineteenth chapters are the same with Sa2 8:1 with very little variations, which are observed in the notes on them, to which the reader is referred.
Відкрити джерело ↗David's piety and his prayer we had an account of in the foregoing chapter; here follows immediately that which one might reasonably expect, an account of his prosperity; for those that seek first the kingdom of God and the righteousness thereof, as David did, shall have other things added to them as far as God sees good for them. Here is, I. His prosperity abroad. He conquered the Philistines (Ch1 18:1), the Moabites (Ch1 18:2), the king of Zobah (Ch1 18:3, Ch1 18:4), the Syrians (Ch1 18:5-8), made the king of Hamath his tributary (Ch1 18:9-11), and the Edomites (Ch1 18:12, Ch1 18:13). II. His prosperity at home. His court and kingdom flourished (Ch1 18:14-17). All this we had an account of before, 2 Sa. 8.
Відкрити джерело ↗18:2-13 David’s conquests east of the Jordan River took place in stages. The conquest of Moab in the south gave David firm control over the plateau north of the Arnon River. David’s victory over the Aramean alliance under Hadadezer brought him into alliance with King Toi of Hamath, an archenemy of Hadadezer (18:9-11). With the defeat of Ammon and the Arameans east of the Jordan, David extended his control over the southern expanses of Edom and gained access to a southern seaport (18:12-13).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І прийшла́ вона до Єрусалиму з дуже великим багатством, — з верблю́дами, що не́сли па́хощі, і з дуже числе́нним золотом, і з дорогим камі́нням. І прийшла́ вона до Соломона, і говорила йому все, що було на серці її.
Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близьки́й! Сходить зоря́ он від Якова, і підіймається бе́рло з Ізраїля, — ламає він скроні Моава та че́репа всіх синів Сифа!
І побив він Моава, і перемі́ряв їх шну́ром, поклав їх на зе́млю, — і відмі́ряв два шну́ри на побиття́, а повен шнур — на позоста́влення при житті. І стали моавитяни Давидовими рабами, які прино́сили йому дани́ну.
Овечки пошліть власникові землі, із Сели на пустиню, на го́ру Сіонської дочки́.
І вони прино́сили кожен свого да́ра, — речі срібні та речі золоті, й одежу, і збро́ю, і па́хощі, коні та мули, — із року в рік.
А негідні сини говорили: „Що, нас спасе отакий?“ І гордували ним, і не прине́сли йому дара. Та він мовчав.
нехай він перед Божим лицем пробува́є навіки, хай милість та правда його стережу́ть!
І вони полетять на плече филисти́млян до моря, пограбують гурто́м синів сходу, на Едо́ма й Моа́ва вони накладу́ть свою руку, і діти Аммо́на їх слухати будуть.