1-а хроніки 15:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Тоді Давид сказав, щоб ніхто не носив Божого ковчега, окрім Левитів, бо їх вибрав Господь носити ковчега Господа та служити Йому́ аж навіки.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Then David said,.... Either within himself, or to his ministers and courtiers about him: none ought to carry the ark of God but the Levites; he saw his former mistake in employing those that were not Levites in bringing up the ark from Kirjathjearim, and bringing it in a cart, and not on the shoulders of the Levites, and so miscarried in his attempt, Sa2 6:1 and, perhaps, had since more diligently consulted the law of God about this matter: for them hath the Lord chosen to carry the ark of God, and to minister unto him for ever; as long as the Levitical dispensation lasted, as appears from Num 1:50.
Відкрити джерело ↗The bringing in of the ark to the city of David was a very good work; it was resolved upon (Ch1 13:4), and attempted, but not perfected; it lay by the way in the house of Obed-edom. Now this chapter gives us an account of the completing of that good work. I. How it was done more regularly than before. 1. A place was prepared for it (Ch1 15:1). 2. The priests were ordered to carry it (Ch1 15:2-15). 3. The Levites had their offices assigned them in attending on it (Ch1 15:16-24). II. How it was done more successfully than before (Ch1 15:25). 1. The Levites made no mistake in their work (Ch1 15:26). 2. David and the people met with no damp upon their joy (Ch1 15:27, Ch1 15:28). As for Michal's despising David, it was nothing (Ch1 15:29).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Того ча́су Господь відділив був Левієве пле́м'я, щоб носило ковчега Господнього заповіту, щоб стояло перед Господнім лицем, щоб служило Йому, і щоб благословля́ло Його Йменням аж до цього дня.
І написав Мойсей цього Зако́на, та й дав його до священиків, Левієвих синів, що носять ковче́га Господнього заповіту, та до всіх Ізраїлевих старши́х.
і наказали наро́дові, говорячи: „Коли ви побачите ковче́га заповіту Господа, Бога вашого, та священиків-Левитів, що несуть його, то ви рушите з вашого місця, і пі́дете за ним.
І покликав Ісус, син Навинів, священиків, та й сказав до них: „Несіть ковчега заповіту, а сім священиків будуть нести сім су́рем із баранячих ро́гів перед Господнім ковчегом“.
І сказав він Левитам, наста́вникам усього Ізра́їля, посвя́ченим для Господа: „Дайте святого ковчега до храму, що його збудува́в Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів. Нема пощо вам носити його на раме́нах, — служіть тепер Господе́ві, вашому Богові, та Його наро́дові, Ізраїлеві.
І візьму́ Я із них за священиків та за Левитів, говорить Господь.
А Кегатовим синам не дав, бо на них лежить служба святині, — на пле́чах повинні носити.