1-а хроніки 13:3
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І вернімо ковчега нашого Бога до нас, бо не зверта́лися ми до нього за Саулових днів“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
And let us bring again the ark of our God to us,.... The symbol of the divine Presence, than which nothing was more desirable to David, and he chose to begin his reign overall Israel with it: for we inquired not at it in the days of Saul; he being indifferent to religion, and careless about it, and the enjoyment of the presence of God, and having direction from him; and the people also content with worship at the tabernacle at Gibeah, though the token of the divine Presence was absent.
Відкрити джерело ↗In the foregoing chapter we have David made king, by which the civil government was happily settled. In this chapter care is taken about religion. I. David consults with the representatives of the people about bringing up the ark out of its obscurity into a public place; and it is resolved on (Ch1 13:1-4). II. With a great deal of solemnity and joy, it is carried from Kirjathjearim (Ch1 13:5-8). III. Uzza is struck dead for touching it, which, for the present, spoils the solemnity and stops the proceedings (Ch1 13:9-14).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи піду́ й перемо́жу тих филисти́млян?“ А Госпо́дь сказав до Давида: „Іди, — і поб'єш филисти́млян та спасеш Кеїлу“.
І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“ Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.
І сказав Саул: „Зійді́мо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранко́вого світла, — і не полишімо між ними ніко́го“. А вони сказали: „Роби все, що добре в оча́х твоїх“. А священик сказав: „Приступі́мо тут до Бога!“
і він питав для нього Господа, і дав йому поживи на дорогу, і дав йому меча́ филисти́млянина Ґолія́та“.
Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога? Борони мене Боже! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, — ані мало́го, ані великого“.