1-а хроніки 12:17
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А Давид вийшов перед них, і, відповіда́ючи, сказав їм: „Якщо ви прийшли до мене з миром, щоб допомагати мені, буде моє серце з вами за одне, а якщо зрадите мене супроти ворогів моїх, коли нема обмани в руках моїх, то побачить це Бог наших батьків, і покарає!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
As he went to Ziklag, there fell to him of Manasseh,.... Others besides the former, who joined him when he went with the Philistines; these joined him when he was dismissed from them, and was returning to Ziklag: namely: Adnah, and Jozabad, and Jediael, and Michael, and Jozabad, and Elihu, and Zilthai, captains of the thousands that were of Manasseh; that tribe being, as the rest were, divided into hundreds and thousands; these were captains over the thousands of the militia of the tribe.
Відкрити джерело ↗What the mighty men did towards making David king we read in the foregoing chapter. Here we are told what the many did towards it. It was not all at once, but gradually, that David ascended the throne. His kingdom was to last; and therefore, like fruits that keep longest, it ripened slowly. After he had long waited for the vacancy of the throne, it was at two steps and those above seven years distant, that he ascended it. Now we are here told, I. What help came in to him to Ziklag, to make him king of Judah (v. 1-22). II. What help came in to him in Hebron, to make him king over all Israel, above seven years after (v. 23-40).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І сам арха́нгол Михаїл, коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло, не нава́жився винести суду зневажливого, а сказав: „Хай Господь доко́рить тобі!“
Коли був лихосло́влений, Він не лихословив взає́мно, а коли Він страждав, не погро́жував, але передав Тому, Хто судить справедливо.
І прийшов Адо́нія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: „Чи при́хід твій — з миром?“ І він відказав: „З миром“.
І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.
Тож благаю вас, браття, Ім'я́м Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поді́лення, але щоб були́ ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!
Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“.
Тільки живіть згідно з Христовою Єва́нгелією, щоб, — чи прийду́ я й побачу вас, чи й не бувши — почув я про вас, що ви стоїте́ в однім дусі, бо́рючись однодушно за віру єва́нгельську,
А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.
І пішов він ізвідти, і спіткав Єгонадава, Рехавового сина, що йшов навпроти нього, і привітав його та й сказав до нього: „Чи твоє серце щире до мене, як моє серце до те́бе?“ А Єгонадав відказав: „Так! Дай же свою́ ру́ку!“ І той дав руку свою, і підняв його до себе до колесни́ці,
во́рог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене́, і нехай до землі він потопче життя моє, — і хай мою славу обе́рне на порох! Се́ла.