2-а царів 5:8
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сталося, як почув Єлисей, Божий чоловік, що Ізраїлів цар роздер шати свої, то послав до царя, говорячи: „Нащо розде́р ти шати свої? Нехай той при́йде до мене, і пізнає, що є пророк ув Ізраїлі!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Two more of Elisha's miracles are recorded in this chapter. I. The cleansing of Naaman, a Syrian, a stranger, from his leprosy, and there, 1. The badness of his case (Kg2 5:1). 2. The providence that brought him to Elisha, the intelligence given him by a captive maid (Kg2 5:2-4). A letter from the king of Syria to the king of Israel, to introduce him (Kg2 5:5-7). And the invitation Elisha sent him (Kg2 5:8). 3. The method prescribed for his cure, his submission, with much ado, to that method, and his cure thereby (Kg2 5:9-14). 4. The grateful acknowledgments he made to Elisha hereupon (Kg2 5:15-19). II. The smiting of Gehazi, his own servant, with that leprosy. 1. Gehazi's sins, which were belying his master to Naaman (Kg2 5:20-24), and lying to his master when he examined him (Kg2 5:25). 2. His punishment for these sins. Naaman's leprosy was entailed on his family (Kg2 5:26, Kg2 5:27). And, if Naaman's cure was typical of the calling of the Gentiles, as our Saviour seems to make it (Luk 4:27), Gehazi's stroke may be looked upon as typical of the blinding and rejecting of the Jews, who envied God's grace to the Gentiles, as Gehazi envied Elisha's favour to Naaman.
Відкрити джерело ↗5:8 Elisha had no respect for King Joram (3:14), but he sent the message because of the opportunity for a testimony to the Lord’s power.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,
А вони відказали йому: „Назу́стріч нам вийшов один чоловік, і сказав нам: Ідіть, верніться до царя, що послав вас, і скажіть йому: Так сказав Господь: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ти посилаєш ви́відати Ваал-Зевува, екронського бога? Тому́ те ло́же, що на нього ти ліг, — не встанеш із нього, бо напевно помреш“...
І сказала та жінка до Іллі: „Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх — правда!“
І зі́йдуть усі оці раби твої до мене, і покло́няться мені, кажучи: Вийди ти та ввесь наро́д, що слухає тебе. По цьому я вийду“. І він вийшов від фараона, розпа́лений гнівом.
А вони чи послухаються, чи занеха́ють, — бо вони дім ворохо́бний, — то пізнають, що пророк був серед них.
І втік Яків на поле Ара́ма, а Ізра́їль за жінку робив, і за жінку отару стері́г.
І верну́вся до Божого чоловіка він та ввесь та́бір його. І прийшов він, і став перед ним та й сказав: „Оце пізнав я, що на всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі! А тепер візьми́ дару́нка від свого раба“.
І сталося, як Ізраїлів цар перечита́в цього листа, то роздер свої ша́ти й сказав: „Чи я Бог, щоб убивати чи лишати при житті, що той посилає до мене, щоб я ви́лікував чоловіка від прока́зи його? Тож зна́йте й дивіться — це він шукає проти мене за́чіпки“.
І сказала вона до своєї пані: „Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прока́зи його!“
І сказав Давид до Йоава та до всьо́го наро́ду, що був з ним: „Роздеріть вашу оде́жу, і опережіться вере́тищем, та й голосіть за Авнером!“ А цар Давид ішов за ма́рами.