2-а царів 5:11
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І розгнівася Нааман, і пішов і сказав: „Ось я подумав був: він ви́йде до мене, і стане, і закличе Ім'я́ Господа, Бога свого, і покладе́ свою́ руку на те місце, і вилікує прокаже́ного...
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А сотник Йому відповів: „Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою. Та промов тільки слово, — і ви́дужає мій слуга!
Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“
Почувши ж юна́к таке слово, відійшов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав.
Не будь мудрий у власних оча́х, — бійся Господа та ухиляйся від злого!
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,
Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.
Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“
Тільки сварка пихо́ю зчиня́ється, а мудрість із тими, хто ра́диться.