2-а царів 4:31
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: „Не збуди́вся той хлопець!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Great service Elisha had done, in he foregoing chapter, for the three kings: to his prayers and prophecies they owed their lives and triumphs. One would have expected that the next chapter would tell us what honours and what dignities were conferred on Elisha for this, that he should immediately be preferred at court, and made prime-minister of state, that Jehoshaphat should take him home with him, and advance him in his kingdom. No, the wise man delivered the army, but no man remembered the wise man, Ecc 9:15. Or, if he had preferment offered him, he declined it: he preferred the honour of doing good in the schools of the prophets before that of being great in the courts of princes. God magnified him, and that sufficed him - magnified him indeed, for we have him here employed in working no fewer than five miracles. I. He multiplied the poor widow's oil (Kg2 4:1-7). II. He obtained for the good Shunammite the blessing of a son in her old age (Kg2 4:8-17). III. He raised that child to life when it was dead (Kg2 4:18-27). IV. He healed the deadly pottage (Kg2 4:38-41). V. He fed 100 men with twenty small loaves (Kg2 4:42-44).
Відкрити джерело ↗4:31 no sign of life: Elisha’s staff held no magical power; only God is the author of life (Acts 17:25-28).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.
так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
І взяли́ вони того бичка, що він дав їм, і вони приготува́ли й кли́кали Ваалове ім'я́ від ра́нку й аж до полу́дня, говорячи: „Ваа́ле, почу́й нас!“ Та не було ані голосу, ані ві́дповіді. І скакали вони біля же́ртівника, що зроби́ли.
І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“ Та Він не відповів йому того дня.
Через це то й говорить: „Сплячий, вставай, і воскре́сни із мертвих, — і Христос осві́тлить тебе!“
І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урі́мом, ані пророками.
І багато-хто з тих, що сплять у зе́мному по́росі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту.
А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“
„Сину лю́дський, ці му́жі допустили своїх божкі́в у своє серце, а спотика́ння провини своєї поклали перед обличчям своїм. Чи ж можуть вони запи́тувати Мене?
І сталося, як минувся пі́вдень, то вони пророкували аж до часу прине́сення хлібної жертви, — та не було́ ані голосу, ані відповіді, ані слуху...