2-а царів 23:29
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
За його днів пішов фараон Нехо́, єгипетський цар, на асирійського царя, на річку Єфра́т. І вийшов цар Йосія навпроти нього, та той убив його в Меґіддо, коли він побачив його...
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
We have here, I. The happy continuance of the goodness of Josiah's reign, and the progress of the reformation he began, reading the law (Kg2 23:1, Kg2 23:2), renewing the covenant (Kg2 23:3), cleansing the temple (Kg2 23:4), and rooting out idols and idolatry, with all the relics thereof, in all places, as far as his power reached (v. 5-20), keeping a solemn passover (Kg2 23:21-23), and clearing the country of witches (Kg2 23:24); and in all this acting with extraordinary vigour (Kg2 23:25). II. The unhappy conclusion of it in his untimely death, as a token of the continuance of God's wrath against Jerusalem (Kg2 23:26-30). III. The more unhappy consequences of his death, in the bad reigns of his two sons Jehoahaz and Jehoiakim, that came after him (Kg2 23:31-37).
Відкрити джерело ↗23:29 In 609 BC, Pharaoh Neco was en route to the Euphrates River to help the king of Assyria in fighting the Babylonians at Haran, when Josiah met him at Megiddo. After the death of Assyrian king Ashurbanipal in 626 BC, Assyrian cities began falling to Nabopolassar (626–605 BC), king of the rising neo-Babylonian power. Nabopolassar captured Nineveh, the capital of Assyria, in 612 BC. The Assyrian forces fled to Haran, where the Babylonians defeated them in 609 BC. Nebuchadnezzar II of Babylon (605–562 BC) later defeated the remaining Assyrians at Carchemish in 605 BC, the same year in which he first invaded Judah (see 24:1).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
На Єгипет. На ві́йсько фараона Нехо́, єгипетського царя, що був над рі́чкою Ефратом у Каркеміші, якого побив Навуходоно́сор, вавилонський цар, за четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного:
Царі прибули́, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здоби́чі срібла не взяли́.
Того дня зді́йметься велике голосі́ння в Єрусалимі, як голосі́ння Гададріммо́на в Меґіддо́нській долині.
А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї.
Тому́ то Я прилучу́ тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилу́чений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наво́джу на оце місце“. І вони прине́сли цю вістку цареві.
І більше вже не вихо́див єгипетський цар зо свого кра́ю, бо вавилонський цар забрав усе від Єгипетського потоку аж до річки Ефра́ту, усе, що належало єгипетському цареві.
І було для Манасії в Іссахарі та в Асирі: Бет-Шеан та його залежні міста, і Ївлеам та його залежні міста, і ме́шканці Доару та його залежні міста, і мешканці Таанаху та його залежні міста, і мешканці Меґіддо та його залежні міста, три верховини.
Баана, Ахілудів син — Таанах і Меґіддо та ввесь Бет-Шеан, що при Цартані, нижче Їзреелу, від Бет-Шеану аж до Авел-Мехола, аж до того боку Йокмеаму.
О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!
Тоді Амація послав послів до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: „Іди ж, поміряємось!“