2-а царів 1:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А Аха́зія випав через ґрати в своїй го́рниці, що в Самарії, та й захворі́в. І послав він послів, і сказав до них: „Ідіть, запитайте Ваал-Зевува, екронського бога, чи ви́дужаю я з своєї цієї хвороби?“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
We here find Ahaziah, the genuine son and successor of Ahab, on the throne of Israel. His reign continued not two years; he died by a fall in his own house, of which, after the mention of the revolt of Moab (Kg2 1:1), we have here an account. I. The message which, on that occasion, he sent to the god of Ekron (Kg2 1:2). II. The message he received from the God of Israel (Kg2 1:3-8). III. The destruction of the messengers he sent to seize the prophet, once and again (Kg2 1:9-12). IV. His compassion to, and compliance with, the third messenger, upon his submission, and the delivery of the message to the king himself (Kg2 1:13-16). IV. The death of Ahaziah (Kg2 1:17, Kg2 1:18). In the story we may observe how great the prophet looks and how little the prince.
Відкрити джерело ↗1:2 An upper room or balcony enclosed with latticework was common; it allowed for the free flow of air and a degree of privacy, but latticework was easily broken. • Baal-zebub (lord of flies) may be a parody of a Canaanite deity named Baal-zebul (Baal is prince). The name of this deity was later used for Satan (see study note on Matt 10:25). Ahaziah followed his father Ahab in worshiping Baal.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Та й сказав до нього: „Так сказав Господь: Тому́, що ти посилав послів, щоб ви́відати від Ваал-Зевува, екронського бога, — ніби в Ізраїлі нема Бога, щоб ви́відати слова́ Його, — тому́ те ло́же, що на нього ти ліг, — не встанеш із нього, бо напевно помреш!“
А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів.
Дово́лі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб — як госпо́дар його. Коли Вельзеву́лом назвали господаря дому, — скільки ж більше назвуть так домашніх його!
І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.
А Ангол Господній говорив до тішб'янина Іллі: „Устань, вийди назу́стріч послів самарійського царя та й скажи їм: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ви йдете питатися Ваал-Зевува, екронського бога?
А вони відказали йому: „Назу́стріч нам вийшов один чоловік, і сказав нам: Ідіть, верніться до царя, що послав вас, і скажіть йому: Так сказав Господь: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ти посилаєш ви́відати Ваал-Зевува, екронського бога? Тому́ те ло́же, що на нього ти ліг, — не встанеш із нього, бо напевно помреш“...
Це тому́, що вони покинули Мене і вклоня́лися Аста́рті, сидонській богині, і Кемошеві, богові моавському, та Мілкомові, богові аммонітському, і не пішли Моїми дорогами, щоб вико́нувати добре в Моїх оча́х, і постанови Мої та заповіді Мої, як батько його Давид.
Чи їх урятували боги тих наро́дів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?
А деякі з них гомоніли: „Виганяє Він де́монів силою Вельзеву́ла, князя де́монів“.
І вони вислали Божого ковчега до Екро́ну. І сталося, як Божий ковчег прибув до Екро́ну, то екро́няни стали кричати, говорячи: „Перене́сли до нас ковче́га Ізраїлевого Бога, щоб вигубив нас та наро́д наш!“