2-а царів 19:37
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мече́м, а самі втекли́ до кра́ю Арара́т. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Jerusalem's great distress we read of in the foregoing chapter, and left it besieged, insulted, threatened, terrified, and just ready to be swallowed up by the Assyrian army. But in this chapter we have an account of its glorious deliverance, not by sword or bow, but by prayer and prophecy, and by the hand of an angel. I. Hezekiah, in great concern, sent to the prophet Isaiah, to desire his prayers (Kg2 19:1-5) and received from him an answer of peace (Kg2 19:6, Kg2 19:7). II. Sennacherib sent a letter to Hezekiah to fright him into a surrender (Kg2 19:8-13). III. Hezekiah thereupon, by a very solemn prayer, recommended his case to God, the righteous Judge, and begged help from him (Kg2 19:14-19). IV. God, by Isaiah, sent him a very comfortable message, assuring him of deliverance (Kg2 19:20-34). V. The army of the Assyrians was all cut off by an angel and Sennacherib himself slain by his own sons (Kg2 19:35-37). And so God glorified himself and saved his people.
Відкрити джерело ↗19:37 his sons . . . killed him: Although Sennacherib’s assassination took place twenty years later in 681 BC, the narrator includes it here to conclude his discussion of the Assyrian king and to point out the irony in his death. He had boasted that no gods were able to rescue the peoples he attacked, yet his god failed to defend him against assassins from his own family! • At Sennacherib’s death, his son, Esarhaddon, succeeded him and reigned until 669 BC.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І прийшли вони до Зорова́веля та до голів ба́тьківських родів, та й сказали їм: І ми бу́демо будува́ти з вами, бо ми зверта́ємось, як ви, до вашого Бога, і ми прино́симо Йому жертви від днів Есар-Хаддона, царя асирійського, що привів нас сюди“.
А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
Підіймі́те прапор на землі, засурмі́ть у сурму́ між наро́дами, приготу́йте наро́ди на бій проти ньо́го, покличте на нього ца́рства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьма́на над ними, ко́ней спровадьте, немов ту шорстку́ сарану́!
Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, — і ве́рнеться до свого краю. І Я вражу́ його мече́м у його кра́ї“.
„Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: „Нехай не зво́дить тебе Бог твій, що ти наді́єшся на Нього, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.
Він наді́явся на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма́ царями Юдиними, ані між тими, що були перед ним.
Хто́ з-поміж усіх богів цих народів, яких мої батьки вчинили закляттям, міг урятувати свій народ від моєї руки? Як зможе Бог ваш урятувати вас від моєї руки?
І говорили вони на Бога єрусалимського, як на богі́в землі, чин лю́дських рук.
І нехай не запевня́є вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде да́но цього міста в руку царя асирійського.
І послав Господь Ангола, і він вигубив кожного хороброго вояка́, і володаря, і зве́рхника в табо́рі царя асирійського, і той вернувся з со́ромом обличчя до кра́ю свого. А коли він прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра́ його, вбили його там мече́м.