2-а царів 19:21
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Горду́є тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка́ Єрусалиму!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Jerusalem's great distress we read of in the foregoing chapter, and left it besieged, insulted, threatened, terrified, and just ready to be swallowed up by the Assyrian army. But in this chapter we have an account of its glorious deliverance, not by sword or bow, but by prayer and prophecy, and by the hand of an angel. I. Hezekiah, in great concern, sent to the prophet Isaiah, to desire his prayers (Kg2 19:1-5) and received from him an answer of peace (Kg2 19:6, Kg2 19:7). II. Sennacherib sent a letter to Hezekiah to fright him into a surrender (Kg2 19:8-13). III. Hezekiah thereupon, by a very solemn prayer, recommended his case to God, the righteous Judge, and begged help from him (Kg2 19:14-19). IV. God, by Isaiah, sent him a very comfortable message, assuring him of deliverance (Kg2 19:20-34). V. The army of the Assyrians was all cut off by an angel and Sennacherib himself slain by his own sons (Kg2 19:35-37). And so God glorified himself and saved his people.
Відкрити джерело ↗19:21-28 The phrase virgin daughter is often used regarding civic identity (Isa 23:12; 37:22; 47:1; Jer 18:13). Here, the metaphor implies that as a young maiden is rescued from her attacker, so God will rescue Jerusalem. The Lord’s answer was delivered as a “taunt song,” a common literary form in the ancient Near East that rejoiced over an enemy’s humiliation (cp. Isa 14:3-20).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Що засві́дчу тобі, що вподо́блю до тебе, о єрусалимськая до́чко? Що вчиню́ тобі рі́вним, щоб тебе звесели́ти, о діво, о до́чко сіонська? Бо велика, як море, руїна твоя́, — хто тебе поліку́є?
І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́, і нехай не зати́хнуть, бо ді́вчина, доня народу мого́, буде побита великим нещастям, дуже болю́чим уда́ром!
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посви́стують та головою своє́ю хита́ють над до́нькою Єрусалиму та кажуть: „Хіба це те місто, що про ньо́го казали: Корона пишно́ти, розра́да всієї землі?“
Перейди ти свій край, мов Ріка́, до́чко Таршішу, — вже нема перепо́ни —
Веселися та тішся, о до́чко Едому, що сидиш в краю Уц, — також над тобою пере́йде злий ке́ліх, уп'єшся й ого́лишся й ти!
І позоста́лась Сіо́нська дочка́, мов курі́нь в винограднику, мов шатро́ на ночлі́г в огірко́вому полі, як місто обло́жене.
Помилуй мене, Господи, поглянь на стражда́ння моє від моїх ненави́сників, Ти, що мене підійма́єш із брам смерти,
Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між наро́дами, — чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!