1-а царів 8:44
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Коли народ Твій ви́йде на війну́ на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помо́ляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Йме́ння Твого́,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The building and furniture of the temple were very glorious, but the dedication of it exceeds in glory as much as prayer and praise, the work of saints, exceed the casting of metal and the graving of stones, the work of the craftsman. The temple was designed for the keeping up of the correspondence between God and his people; and here we have an account of the solemnity of their first meeting there. I. The representatives of all Israel were called together (Kg1 8:1, Kg1 8:2), to keep a feast to the honour of God, for fourteen days (Kg1 8:65). II. The priests brought the ark into the most holy place, and fixed it there (Kg1 8:3-9). III. God took possession of it by a cloud (Kg1 8:10, Kg1 8:11). IV. Solomon, with thankful acknowledgments to God, informed the people touching the occasion of their meeting (Kg1 8:12-21). V. In a long prayer he recommended to God's gracious acceptance all the prayers that should be made in or towards this place (v. 22-53). VI. He dismissed the assembly with a blessing and an exhortation (Kg1 8:54-61). VII. He offered abundance of sacrifices, on which he and his people feasted, and so parted, with great satisfaction (Kg1 8:62-66). These were Israel's golden days, days of the Son of man in type.
Відкрити джерело ↗8:44-45 On behalf of those without access to the Temple, particularly when far away fighting for God’s cause (Lev 26:7-8; Deut 20:1-4), Solomon asked that God hear their prayers directed toward the Lord and his Temple in Jerusalem (see Dan 6:10).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Коли народ Твій ви́йде на війну на своїх ворогів, доро́гою, якою Ти пошле́ш їх, і помо́ляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,
Від того дня, коли Я вивів Свій наро́д, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Йме́ння там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим наро́дом.
І запита́вся Давид Господа, а Він сказав: „Не виходь, — оточи́ їх з-поза́ду, і прийди́ до них від бальза́мового ліска́.
І молився цар Єзекія та пророк Ісая, син Амосів, про це, і кликали до неба.
А Давид запитався Господа, говорячи: „Чи вихо́дити мені проти филисти́млян? Чи даси́ їх у мою руку?“ І Господь відказав до Давида: „Виходь, бо справді дам филисти́млян у руку твою!“
І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену́ її?“ А Він відказав йому́: „Женися, бо конче дожене́ш, і конче ви́зволиш“.
І сталося, як зверхники колесни́ць побачили Йонатана, то вони сказали: „Це Ізраїлів цар!“ І вони оточи́ли його, щоб воювати. І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог звабив їх від нього.
І обернувся до нього Господь і сказав: „Іди з цією своєю силою, і ти спасеш Ізраїля з мідія́нської руки. Оце Я послав тебе“.
Тепер іди, і поб'єш Амали́ка, і вчиниш закляттям усе, що його, і не змилосе́рдишся над ним. І позабиваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, від вола й аж до штуки дрібно́ї худо́бини, від верблю́да й аж до осла“.
І послав тебе Господь дорогою, і сказав: Іди, і вчиниш закляттям нечестивих амалнки́тян, і будеш воювати з ними, аж поки ти не ви́губиш їх.