1-а царів 8:14
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The building and furniture of the temple were very glorious, but the dedication of it exceeds in glory as much as prayer and praise, the work of saints, exceed the casting of metal and the graving of stones, the work of the craftsman. The temple was designed for the keeping up of the correspondence between God and his people; and here we have an account of the solemnity of their first meeting there. I. The representatives of all Israel were called together (Kg1 8:1, Kg1 8:2), to keep a feast to the honour of God, for fourteen days (Kg1 8:65). II. The priests brought the ark into the most holy place, and fixed it there (Kg1 8:3-9). III. God took possession of it by a cloud (Kg1 8:10, Kg1 8:11). IV. Solomon, with thankful acknowledgments to God, informed the people touching the occasion of their meeting (Kg1 8:12-21). V. In a long prayer he recommended to God's gracious acceptance all the prayers that should be made in or towards this place (v. 22-53). VI. He dismissed the assembly with a blessing and an exhortation (Kg1 8:54-61). VII. He offered abundance of sacrifices, on which he and his people feasted, and so parted, with great satisfaction (Kg1 8:62-66). These were Israel's golden days, days of the Son of man in type.
Відкрити джерело ↗8:14-16 Solomon’s blessing was expressed as praise to God, who had kept his covenant promises and blessed his people (see 2 Sam 7:12-16; cp. 2 Chr 6:1-11).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А коли Давид скінчи́в прино́сити цілопа́лення та мирні жертви, то він поблагослови́в народ Іменем Господа Саваота.
Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.
А священики стояли на ва́ртах своїх, а Левити — зо знаря́ддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господе́ві, „Бо навіки Його милосердя“, коли Давид хвалив ними; і священики сурми́ли навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв.
І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.
І покінчи́в Давид прино́сити цілопа́лення та мирні же́ртви, та й поблагослови́в наро́д Ім'я́м Господнім.
І поблагословив їх Ісус, та й послав їх, а вони пішли до наме́тів своїх.
А Ізраїлеве насіння відділи́лося від усіх чужи́нців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків.
А Ісус, і Бані, і Шеревея, Ямін, Аккув, Шаббетай, Годійя, Маасея, Келіта, Азарія, Йозавад, Ханан, Пелая та Левити пояснювали наро́дові Зако́на, а народ був на своєму місці.