1-а царів 22:43
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збо́чував із неї, щоб чинити добре в Господніх оча́х.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter finishes the history of Ahab's reign. It was promised in the close of the foregoing chapter that the ruin of his house should not come in his days, but his days were soon at an end. His war with the Syrians at Ramoth-Gilead is that which we have an account of in this chapter. I. His preparations for that war. He consulted, 1. His privy-council (Kg1 22:1-3). 2. Jehoshaphat (Kg1 22:4). 3. His prophets. (1.) His own, who encouraged him to go on this expedition (Kg1 22:5, Kg1 22:6), Zedekiah particularly (Kg1 22:11, Kg1 22:12). (2.) A prophet of the Lord, Micaiah, who was desired to come by Jehoshaphat (Kg1 22:7, Kg1 22:8), sent for (Kg1 22:9, Kg1 22:10-13, Kg1 22:14), upbraided Ahab with his confidence in the false prophets (Kg1 22:15), but foretold his fall in this expedition (Kg1 22:16-18), and gave him an account how he came to be thus imposed upon by his prophets (Kg1 22:19-23). He is abused by Zedekiah (Kg1 22:24, Kg1 22:25), and imprisoned by Ahab (Kg1 22:26-28). II. The battle itself, in which, 1. Jehoshaphat is exposed. But, 2. Ahab is slain (Kg1 22:29-40). In the close of the chapter we have a short account, (1.) Of the good reign of Jehoshaphat king of Judah (Kg1 22:41-50). (2.) Of the wicked reign of Ahaziah king of Israel (Kg1 22:51-53).
Відкрити джерело ↗22:43-44 Although Jehoshaphat is remembered as a king who did what was pleasing in the Lord’s sight, his record is blemished by his failure to remove all the pagan shrines (see 15:14) and by his involvement with Ahab (22:4, 29-32; 2 Chr 19:1-3) and, later, Joram (2 Kgs 3:4-27).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А па́гірки не минулися; тільки Асине серце було все з Господом по всі його дні.
І робив Єгоаш угодне в Господніх оча́х по всі дні, коли вказував йому священик Єгояда.
не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла!
Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, — зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому́ жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!“
А коли Аса почув оці слова та пророцтво, яке говорив пророк Азарія, син Оведів, то зміцни́вся, і повикидав поганські гидо́ти зо всього кра́ю Юдиного та Веніяминового, та з міст, які він здобув з Єфремових гір, і відновив Господнього же́ртівника, що перед Господнім притво́ром.
І також вони будували собі же́ртівники на па́гірках, і стовпи́, і Астарти на кожному високому взгі́р'ї та під кожним зеленим деревом.
Бо Давид робив добре в Господніх оча́х, і не відступав від усьо́го що Він наказав був йому, по всі дні життя свого, окрім справи хіття́нина Урі́ї.
А коли ви скажете мені: Ми наді́ємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не Той, що Єзекія понищив па́гірки Його та же́ртівники Його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки же́ртівником будете вклонятися в Єрусалимі?
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
На ложі неду́ги подасть йому сили Госпо́дь, — усе ложе йому перемінить в неду́зі його.