1-а царів 22:19
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А Міхей відказав: „Тому́ послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло при Ньому з прави́ці Його та з ліви́ці Його.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter finishes the history of Ahab's reign. It was promised in the close of the foregoing chapter that the ruin of his house should not come in his days, but his days were soon at an end. His war with the Syrians at Ramoth-Gilead is that which we have an account of in this chapter. I. His preparations for that war. He consulted, 1. His privy-council (Kg1 22:1-3). 2. Jehoshaphat (Kg1 22:4). 3. His prophets. (1.) His own, who encouraged him to go on this expedition (Kg1 22:5, Kg1 22:6), Zedekiah particularly (Kg1 22:11, Kg1 22:12). (2.) A prophet of the Lord, Micaiah, who was desired to come by Jehoshaphat (Kg1 22:7, Kg1 22:8), sent for (Kg1 22:9, Kg1 22:10-13, Kg1 22:14), upbraided Ahab with his confidence in the false prophets (Kg1 22:15), but foretold his fall in this expedition (Kg1 22:16-18), and gave him an account how he came to be thus imposed upon by his prophets (Kg1 22:19-23). He is abused by Zedekiah (Kg1 22:24, Kg1 22:25), and imprisoned by Ahab (Kg1 22:26-28). II. The battle itself, in which, 1. Jehoshaphat is exposed. But, 2. Ahab is slain (Kg1 22:29-40). In the close of the chapter we have a short account, (1.) Of the good reign of Jehoshaphat king of Judah (Kg1 22:41-50). (2.) Of the wicked reign of Ahaziah king of Israel (Kg1 22:51-53).
Відкрити джерело ↗22:19-23 Micaiah explained that God had allowed a lying spirit of prophecy to mislead Ahab to bring about his death. In his sovereignty, God used the counsel of Ahab’s false prophets to accomplish his will.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І сталося одно́го дня, і поприхо́дили Божі сини, щоб стати перед Господом; і прийшов також сатана́ поміж ними, щоб стати перед Господом.
І сталося одно́го дня, і поприхо́дили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана́.
Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із мали́х цих; кажу́ бо Я вам, що їхні Анголи́ повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.
Чи не всі вони ду́хи служебці, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?
А про анголів Він говорить: „Ти чиниш духів ангола́ми Своїми, а палю́чий огонь — Своїми слугами“.
„Сину лю́дський, — пророкуй на Ізраїлевих пророків, що пророку́ють, і скажи пророкам, що провіща́ють із власного серця: Послухайте Господнього слова!
Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів,
Послухайте сло́ва Господнього, содо́мські князі́, почуйте Зако́н Бога нашого, наро́де гомо́рський, —
Тому то послухайте слова Господнього, ганьби́телі, що пануєте над тим наро́дом, що в Єфусалимі!
А тепер послухай Господнього слова: Ти кажеш: Не будеш пророкува́ти на Ізраїля, і не будеш пропові́дувати на Ісаків дім.