1-а царів 1:39
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Anointing And Accession Of Solomon - 1 Kings 1 The attempt of Adonijah to seize upon the throne when David's strength was failing (Kg1 1:1-10), induced the aged king, as soon as it was announced to him by Bathsheba and the prophet Nathan, to order Solomon to be anointed king, and to have the anointing carried out (vv. 11-40); whereupon Adonijah fled to the altar, and received pardon from Solomon on condition that he would keep himself quiet (Kg1 1:41-53).
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. David declining in his health (Kg1 1:1-4). II. Adonijah aspiring to the kingdom, and treating his party, in order to it (Kg1 1:5-10). III. Nathan and Bathsheba contriving to secure the succession to Solomon, and prevailing for an order from David for the purpose (v. 11-31). IV. The anointing of Solomon accordingly, and the people's joy therein (Kg1 1:32-40). V. The effectual stop this put to Adonijah's usurpation, and the dispersion of his party thereupon (Kg1 1:41-49). VI. Solomon's dismission of Adonijah upon his good behaviour (Kg1 1:50-53).
Відкрити джерело ↗1:39 The priest . . . anointed Solomon with olive oil. This act, a widely accepted Near Eastern practice, gave the ceremony divine sanction.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І вони їли й пили́ перед Господом того дня з великою радістю, і вдруге настанови́ли Соломона, Давидового сина, і пома́зали його́ Господе́ві на володаря, а Садо́ка на священика.
І сказав Самуїл до всьо́го наро́ду: „Чи бачите, кого вибрав Господь? Бо нема такого, як він, серед усього наро́ду“. І ввесь народ ізняв крик та й сказав: „Хай живе цар!“
А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!
А він вивів царе́вого сина, і поклав на нього корону та нараме́нники. І зробили вони його царем, і пома́зали його, і вдарили в долоні та й крикнули: „Нехай живе цар!“
Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія!
І взяв Самуїл рога оливи, та й пома́зав його серед братів його. І Дух Господній злинув на Давида, і був на ньо́му від того дня й далі. А Самуїл устав, і пішов до Рами́.
І ви́вели вони царсько́го сина, і поклали на нього корону та звої Зако́ну. І зробили вони його царем, і пома́зали його Єгояда та сини його, та й крикнули: „Нехай живе цар!“
І побачила вона, аж ось цар стоїть на помо́сті своїм при вході, а при царі зверхники та су́рми, а ввесь народ краю радіє та сурми́ть у су́рми, а співаки — з музичними знаря́ддями, що подавали до ві́дома знаки́ на хвалу́. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: „Змова, змова!“