1-а царів 1:16

Той юна́к пішов, а Давид устав із південного бо́ку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один о́дного, і оплакували один о́дного, а Давид гірко плакав.

І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою.

А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі.

І сказав цар до Есте́ри також другого дня при питті вина: „Яке жада́ння твоє? І буде тобі да́не. І яке проха́ння твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то бу́де зро́блено!“

І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі.

І сказала вона: „Одне мале жада́ння бажаю я від тебе, — не відмов мені“. І сказав їй цар: „Жадай, мати моя, бо я не відмо́влю тобі“.

А Він їй сказав: „Чого хочеш?“ Вона каже Йому́: „Скажи, щоб оби́два сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — право́руч один, і ліво́руч від Тебе один“.

Ісус же спинився, — покликав їх та й сказав: „Що́ хочете, щоб Я вам зробив?“