1-а царів 19:4
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівце́м, і зажадав собі смерти, і сказав: „До́сить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батькі́в своїх!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
We left Elijah at the entrance of Jezreel, still appearing publicly, and all the people's eyes upon him. In this chapter we have him again absconding, and driven into obscurity, at a time when he could ill be spared; but we are to look upon it as a punishment to Israel for the insincerity and inconstancy of their reformation. When people will not learn it is just with God to remove their teachers into corners. Now observe, I. How he was driven into banishment by the malice of Jezebel his sworn enemy (Kg1 19:1-3). II. How he was met, in his banishment, by the favour of God, his covenant-friend. 1. How God fed him (Kg1 19:4-8). 2. How he conversed with him, and manifested himself to him (Kg1 19:9, Kg1 19:11-13), heard his complaint (Kg1 19:10-14), directed him what to do (Kg1 19:15-17), and encouraged him (Kg1 19:18). III. How his hands were strengthened, at his return out of banishment, by the joining of Elisha with him (Kg1 19:19-21).
Відкрити джерело ↗19:4 Though technically a shrub, the broom tree can reach a height of ten feet. Its leaves are small, but it provides adequate shade for a weary traveler in the wilderness. Like Jonah (Jon 4:3), Elijah had successfully carried out his commission, but he felt a sense of defeat with the results. • no better: God’s refugee prophet felt that he had accomplished little and would be better off dead.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого́ життя!“
А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“
І сталося, як сонце зійшло, то призна́чив Бог схі́днього гарячого вітра, — і вдарило сонце на Йо́нину го́лову, — і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: „Краще мені смерть від мого́ життя!“
І сталося, як вони все йшли та говорили, аж ось появився огняни́й віз та огняні́ коні, і розлучи́ли їх одного від о́дного. І возні́сся Ілля в ви́хрі на небо...
Погляньте на птахі́в небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?
Перейді́ть до Калне́ та й побачте, і звідти підіть до Гама́ту великого, і зійді́ть до Ґату филисти́млян! Чи ліпші вони від цих царств? Чи їхня границя більша за вашу границю?
І побачив він це, і встав та й пішов, боячи́сь за душу свою́. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хло́пця.
І поїхав він за Божим чоловіком, і знайшов його, як сидів під дубом. І сказав він до нього: „Чи ти той Божий чоловік, що прийшов із Юди?“ А той відказав: „Я“.
То що ж? Маємо перевагу? Анітро́хи! Бож ми перед тим довели́, що юдеї й ге́ллени — усі під гріхом,
Чи краща ти від Но-Амона, що сидить серед рік, — вода коло нього, що вал його — море, від моря — його мур?