1-а царів 18:38
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І спав Господній огонь, та й поже́р цілопа́лення, і дро́ва, і камі́ння, і по́рох, і ви́лизав воду, що в рові.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
We left the prophet Elijah wrapt up in obscurity. It does not appear that either the increase of the provision or the raising of the child had caused him to be taken notice of at Zarephath, for then Ahab would have discovered him; he would rather do good than be known to do it. But in this chapter his appearance was as public as before his retirement was close; the days appointed for his concealment (which was part of the judgment upon Israel) being finished, he is not commanded to show himself to Ahab, and to expect rain upon the earth (Kg1 18:1). Pursuant to this order we have here, I. His interview with Obadiah, one of Ahab's servants, by whom he sends notice to Ahab of his coming (Kg1 18:2-16). II. His interview with Ahab himself (Kg1 18:17-20). III. His interview with all Israel upon Mount Carmel, in order to a public trial of titles between the Lord and Baal; a most distinguished solemnity it was, in which, 1. Baal and his prophets were confounded. 2. God and Elijah were honoured (v. 21-39). IV. The execution he did upon the prophets of Baal (Kg1 18:40). V. The return of the mercy of rain, at the word of Elijah (Kg1 18:41-46). It is a chapter in which are many things very observable.
Відкрити джерело ↗18:38-39 Whether by lightning strike or more supernatural means, the Lord sent fire to consume everything, including all the water in the trench. This was convincing proof that the Lord is God. The continuing story demonstrates conclusively that the Lord, not Baal, has control over fire, water, and the weather.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І збудував там Давид же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому́ огнем із небе́с на же́ртівник цілопа́лення.
І вийшов огонь від лиця Господнього, і спалив на же́ртівнику цілопа́лення та товщ. А ввесь наро́д бачив це, — і закричали вони з радости, та й попа́дали на обличчя свої.
А коли Соломон закінчи́в молитися, то зійшов огонь із небе́с, поїв цілопа́лення та жертви, а слава Господня напо́внила храм той!
І витягнув Ангол Господній кінець па́лиці, що в руці Його, і доторкнувся до м'яса та до опрі́сноків, — і знявся зо скелі огонь, та й поїв те м'ясо та опрі́сноки, а Ангол Господній зник з його очей.
І ви покличете ім'я́ бога вашого, а я покли́чу Ім'я́ Господа. І станеться, той Вог, що відповість огнем, — Він Бог!“ І відповів той наро́д та й сказав: „Це добре слово!“
Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: „З неба спав Божий огонь, і спали́в ота́ру та слуг, та й пожер їх. А втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“.
І відповів Ілля та й сказав до нього: „Якщо я Божий чоловік, нехай зі́йде з неба огонь, і нехай пожере́ тебе та твою п'ятдесятку!“ І зійшов із неба Божий огонь, і поже́р його та його п'ятдесятку...
І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, — і вони повмирали перед Господнім лицем.
І сталось, коли зайшло сонце й була те́мрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняни́й перейшов поміж тими кусками жертви.
А скеля його промине́ться від стра́ху, і владики його затриво́жаться перед прапором. Так говорить Господь, що має огонь на Сіоні, а в Єрусалимі у Нього горни́ло.