1-а царів 18:27
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сталося опі́вдні, і сміявся з них Ілля й говорив: „Кличте голосом сильні́шим, бо він бог! Може він розду́мує, або відлучи́вся, або в дорозі! Може він спить, то проки́неться!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
We left the prophet Elijah wrapt up in obscurity. It does not appear that either the increase of the provision or the raising of the child had caused him to be taken notice of at Zarephath, for then Ahab would have discovered him; he would rather do good than be known to do it. But in this chapter his appearance was as public as before his retirement was close; the days appointed for his concealment (which was part of the judgment upon Israel) being finished, he is not commanded to show himself to Ahab, and to expect rain upon the earth (Kg1 18:1). Pursuant to this order we have here, I. His interview with Obadiah, one of Ahab's servants, by whom he sends notice to Ahab of his coming (Kg1 18:2-16). II. His interview with Ahab himself (Kg1 18:17-20). III. His interview with all Israel upon Mount Carmel, in order to a public trial of titles between the Lord and Baal; a most distinguished solemnity it was, in which, 1. Baal and his prophets were confounded. 2. God and Elijah were honoured (v. 21-39). IV. The execution he did upon the prophets of Baal (Kg1 18:40). V. The return of the mercy of rain, at the word of Elijah (Kg1 18:41-46). It is a chapter in which are many things very observable.
Відкрити джерело ↗18:27 is relieving himself: Elijah’s sarcastic taunts mocked the personification of the gods as having human needs. Egyptian priests awakened their god, then fed, washed, and dressed the idol in fresh clothing. They even put rouge on the idol’s face and placed the proper emblem of royalty on it.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Розкажіть напере́д про майбутнє, і пізна́ємо ми, що ви бо́ги. Отож, учиніть ви добро́ чи зробіть що лихе́, щоб ми здивува́лись і ра́зом побачили.
Ті́шся, юначе, своїм молоде́цтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодо́щів твоїх! І ходи ти доро́гами серця свого й виді́нням оче́й своїх, але знай, що за все це впрова́дить тебе Бог до су́ду!
Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.
А ви, Ізраїлів доме, так говорить Господь Бог: Кожен ідіть, служіть своїм божка́м! Але потім ви напевно бу́дете слухатися Мене, і святого Ймення Мого ви вже не знева́жите своїми дару́нками та своїми божка́ми.
куди схо́дять племе́на, племе́на Господні, — щоб сві́дчити Ізра́їлеві, щоб Іме́нню Господньому дя́кувати!
І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!
І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.
Але йди тільки ти, роби, будь відважний на війні! Інакше вчи́нить Бог, що ти спіткне́шся перед ворогом, бо в Бога є сила допомагати, або робити, щоб спіткну́тися“.
І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, — чи пі́демо на війну́ до ґілеа́дського Рамо́ту, чи занеха́ємо?“ А той відказав йому: „Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку“.
Збудися, збудись, зодягни́ся у силу, раме́но Господнє! Збудися, як у давнину́, як за поколі́ння вікі́в! Хіба це не ти Рага́ва зруба́ло, крокоди́ла здіра́вило?