1-а царів 15:13
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І на́віть матір свою Мааху, — і її він позбавив пра́ва бути царицею, бо вона зробила була́ і́дола для Астарти. І Аса порубав ідола її, та й спалив у долині Кедро́н.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Reign of Abijam (cf., 2 Chron 13). - Abijam reigned three years, and his mother's name was Maacah, daughter (i.e., grand-daughter) of Absalom. We have the same in Ch2 11:20-21; but in Ch2 13:2 she is called Michajahu, daughter of Uriel of Gibeah. If אבישׁלום was without doubt Absalom, the well-known son of David, as we may infer from the fact that this name does not occur again in the Old Testament in connection with any other person, since Absalom had only one daughter, viz., Thamar (Sa2 14:27), who was fifty years old when Solomon died, Maacah must have been a daughter of this Thamar, who had married Uriel of Gibeah, and therefore a grand-daughter of Absalom. This is sustained by Josephus (Ant. viii. 10, 1). The form of the name מיכיהוּ is probably an error in copying for מעכה, as the name is also written in Ch2 11:20, Ch2 11:21, and not a different name, which Maacah assumed as queen, as Caspari supposes (Micha, p. 3, note 4).
Відкрити джерело ↗In this chapter we have an abstract of the history, I. Of two of the kings of Judah, Abijam, the days of whose reign were few and evil (Kg1 15:1-8), and Asa, who reigned well and long (v. 9-24). II. Of two of the kings of Israel, Nadab the son of Jeroboam, and Baasha the destroyer of Jeroboam's house (Kg1 15:25-34).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І схопи́в він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох І розси́пав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізра́їлевих.
Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.
І поруйную ваші висо́ти, і повитинаю ваші стовпи́ сонця, і поскладаю трупи ваші на трупах божків ваших, — і обри́дить душа Моя вас!
І порозбивали перед ним Ваалові же́ртівники, а стовпи́ сонця, що були на них, він повиру́бував, а Астарти, і бовва́ни різані та литі полама́в і розтер, і розкидав на гроби́ тих, хто прино́сив їм жертви.
А гріх ваш, що вчинили ви, теля́ те я взяв та й спалив його в огні, і розторо́щив його, добре змолов, аж стало воно дрібни́м, немов порох. І кинув я порох його до пото́ку, що сходить з гори.
А місто та все, що в ньому, спалили огнем. Тільки срібло та золото, і речі мідяні та залізні дали до скарбни́ці Господнього дому.
А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за єва́нгельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: „Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то на́що поган ти примушуєш жити по-юдейському“?
що каже про батька свого та про матір свою: „Не бачив тебе“, що братів своїх не пізнає́, і не знає синів своїх, — бо доде́ржують слова Твого, і вони заповіту Твого стережу́ть.
Але тільки так будете їм робити: жертівники їхні порозбиваєте, а їхні стовпи поламаєте, святі їхні дере́ва постинаєте, а бовванів їхніх попалите в огні,
Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на то́й бік потоку Кедро́ну, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його.