1-а царів 11:7
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Тоді Соломон збудував же́ртівника для Кемоша, моавської гидо́ти, на горі, що навпроти Єрусалиму, та для Молоха, гидо́ти аммонських синів.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter begins with as melancholy a "but" as almost any we find in all the Bible. Hitherto we have read nothing of Solomon but what was great and good; but the lustre both of his goodness and of his greatness is here sullied and eclipsed, and his sun sets under a cloud. I. The glory of his piety is stained by his departure from God and his duty, in his latter days, marrying strange wives and worshipping strange gods (Kg1 11:4-8). II. The glory of his prosperity is stained by God's displeasure against him and the fruits of that displeasure. 1. He sent him an angry message (Kg1 11:9-13). 2. He stirred up enemies, who gave him disturbance, Hadad (Kg1 11:14-22), Rezon (Kg1 11:23-25). 3. He gave away ten tribes of his twelve, from his posterity after him, to Jeroboam, whom therefore he sought in vain to slay (Kg1 11:26-40), and this is all that remains here to be told concerning Solomon, except his death and burial (Kg1 11:41-43), for there is nothing perfect under the sun, but all is so above the sun.
Відкрити джерело ↗11:7 The Moabite god Chemosh is mentioned on the Mesha Stela (Moabite Stone) detailing the Moabite-Israelite conflict (see 2 Kgs 3).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Горе тобі, о Моаве, ти згинув, наро́де Кемо́шів! Він зробив був синів своїх утікача́ми, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.
Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.
Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“
вийшли люди, сини велійяа́лові, з-поміж тебе, і звели́ з правдивої дороги ме́шканців свого міста, кажучи: „Ходімо ж, і служім іншим бога́м“, яких ви не знали,
А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.
„Прокля́та люди́на, що зробить бовва́на різаного або литого, гидо́ту для Господа, чин різьба́рських рук, і поставить таємно! І відповість увесь наро́д, та й скаже: амі́нь!
А Давид схо́див узбіччям на го́ру Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов бо́сий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали го́лову свою, і все йшли та плакали...
убогого й бідаря́ утискав, грабу́нки чинив, застави боржнико́ві не зверта́в, і до божкі́в зво́див свої очі, гидо́ту робив,
І того дня стануть ноги Його на Оли́вній горі́, що перед Єрусалимом зо сходу, а Оли́вна гора на свої полови́ни роздво́їться, на схід і на за́хід, на дуже велику долину. І на пі́вніч осу́неться половина гори, а половина її — на південь.
І він опога́нив місце ста́влення на огні, що в долині Гінномового сина, щоб ніхто не перево́див через огонь сина свого та дочку́ свою для Молоха.