1-а царів 11:36
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А синові його дам одне племе́но, щоб позоставався світильник рабові Моєму Давидові, по всі дні перед лицем Моїм в Єрусалимі, місці, що Я вибрав Собі, щоб там перебувало Моє Йме́ння.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter begins with as melancholy a "but" as almost any we find in all the Bible. Hitherto we have read nothing of Solomon but what was great and good; but the lustre both of his goodness and of his greatness is here sullied and eclipsed, and his sun sets under a cloud. I. The glory of his piety is stained by his departure from God and his duty, in his latter days, marrying strange wives and worshipping strange gods (Kg1 11:4-8). II. The glory of his prosperity is stained by God's displeasure against him and the fruits of that displeasure. 1. He sent him an angry message (Kg1 11:9-13). 2. He stirred up enemies, who gave him disturbance, Hadad (Kg1 11:14-22), Rezon (Kg1 11:23-25). 3. He gave away ten tribes of his twelve, from his posterity after him, to Jeroboam, whom therefore he sought in vain to slay (Kg1 11:26-40), and this is all that remains here to be told concerning Solomon, except his death and burial (Kg1 11:41-43), for there is nothing perfect under the sun, but all is so above the sun.
Відкрити джерело ↗11:36 a lamp: David’s successors were to be living representatives of God’s covenant with David, and they were to shine as lights of God’s grace (15:4; 2 Kgs 8:19; 2 Chr 21:7). They pointed to Jesus, the descendant of David, who is the light of the world (John 1:4-5) and who fulfills God’s promises to David (Ezek 34:23-31).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Та всього царства Я не відберу́, — одне племе́но Я дам синові твоєму ради раба Мого Давида та ради Єрусалиму, якого Я вибрав“.
Бо Господь, Бог його, ради Давида дав йому світи́льника в Єрусалимі, щоб поста́вити сина його по ньому та укріпи́ти Єрусалим.
Та не хотів Господь погубити Юду ради раба Свого Давида, як обіцяв був йому дати світильника йому та синам його по всі дні.
Та поміг йому Авіша́й, син Церуїн, — і він ударив филисти́млянина, та й забив його. Тоді Давидові люди присягли́ йому, говорячи: „Ти не ви́йдеш уже з нами на війну, — і не пога́сиш Ізраїлевого світильника!“
Та не хотів Господь погубити Давидів дім ради заповіту, що склав був із Давидом, і як говорив дати світильника йому та синам його по всі дні.
І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій бу́де міцно стояти аж навіки!“
Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів,
А одне племе́но буде йому ради Мого раба Давида та ради Єрусалиму, міста, що Я вибрав його зо всіх Ізраїлевих племе́н.
А тепер зволь поблагослови́ти дім Свого раба, щоб був навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи Боже, говорив це, і від Твого благослове́ння буде поблагосло́влений навіки дім раба Твого!“
І заніс мене духом на го́ру велику й високу, і місто велике мені показав, — святий Єрусали́м, що сходив із неба від Бога.