1-а царів 11:27
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А оце та причина, що він підняв руку на царя: Соломон будував Мілло́, і попра́вив пролі́м у Місті Давида, свого батька.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter begins with as melancholy a "but" as almost any we find in all the Bible. Hitherto we have read nothing of Solomon but what was great and good; but the lustre both of his goodness and of his greatness is here sullied and eclipsed, and his sun sets under a cloud. I. The glory of his piety is stained by his departure from God and his duty, in his latter days, marrying strange wives and worshipping strange gods (Kg1 11:4-8). II. The glory of his prosperity is stained by God's displeasure against him and the fruits of that displeasure. 1. He sent him an angry message (Kg1 11:9-13). 2. He stirred up enemies, who gave him disturbance, Hadad (Kg1 11:14-22), Rezon (Kg1 11:23-25). 3. He gave away ten tribes of his twelve, from his posterity after him, to Jeroboam, whom therefore he sought in vain to slay (Kg1 11:26-40), and this is all that remains here to be told concerning Solomon, except his death and burial (Kg1 11:41-43), for there is nothing perfect under the sun, but all is so above the sun.
Відкрити джерело ↗11:27-28 Solomon noted the work ethic of Jeroboam during the repair of the city’s structures and put him in charge. Jeroboam’s status among the laborers may have made him aware of brewing discontent in northern sections of Solomon’s kingdom. Jeroboam showed leadership on this occasion, as well as during the empire’s division and reorganization of the northern tribes (12:12-19, 25-33). Unfortunately, he did not always use his abilities wisely and later proved unfaithful to the Lord (12:25–13:10; 14:14-16; 2 Kgs 17:21-23).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Тільки фарао́нова дочка́ вийшла з Давидового Міста до свого дому, якого збудував їй; тоді збудував він Мілло́.
А оце нака́з тих поборів, які брав цар Соломон на збудува́ння храму Господнього та дому свого, і Мілло, і муру єрусалимського, і Хацору, і Меґіддо, і Ґезеру.
Тоді поставив я сторо́жу здо́лу того місця за муром у пече́рах. І поставив я народ за їхніми ро́дами, з їхніми меча́ми, їхніми ра́тищами та їхніми лу́ками.
Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
Господи, підняла́ся рука Твоя ви́соко, та не бачать вони! Нехай же побачать горли́вість Твою до наро́ду, і нехай посоро́мляться, хай огонь пожере́ ворогів твоїх!
Того дня Я поставлю упа́лу Давидову ски́нію і проло́ми в ній загороджу́, і поставлю руїни його́, і відбудую його́, як за днів старода́вніх,
І побачили в Місті Давидовім щі́лини, що багато їх стало, і зібрали води з ставу до́лішнього;
Не ввійшли ви в проло́ми, і не загороди́ли загоро́ди над Ізраїлевим домом, щоб стати на бій Господнього дня.
Це не так, бо чоловік з Єфремових гір, Ше́ва, син Біхрі, ім'я́ йому, підніс свою руку на царя на Давида. Дайте його само́го, й я піду від міста“. І сказала та жінка до Йоава: „Ось го́лову його кинуть тобі через мур!“
Вислухай, Боже, блага́ння моє, почуй же молитву мою, —