1-а царів 11:23
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І поставив Бог йому, Соломонові, за противника ще й Резона, сина Ел'яди, що втік від Гадад'езера, царя Цови, свого пана.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter begins with as melancholy a "but" as almost any we find in all the Bible. Hitherto we have read nothing of Solomon but what was great and good; but the lustre both of his goodness and of his greatness is here sullied and eclipsed, and his sun sets under a cloud. I. The glory of his piety is stained by his departure from God and his duty, in his latter days, marrying strange wives and worshipping strange gods (Kg1 11:4-8). II. The glory of his prosperity is stained by God's displeasure against him and the fruits of that displeasure. 1. He sent him an angry message (Kg1 11:9-13). 2. He stirred up enemies, who gave him disturbance, Hadad (Kg1 11:14-22), Rezon (Kg1 11:23-25). 3. He gave away ten tribes of his twelve, from his posterity after him, to Jeroboam, whom therefore he sought in vain to slay (Kg1 11:26-40), and this is all that remains here to be told concerning Solomon, except his death and burial (Kg1 11:41-43), for there is nothing perfect under the sun, but all is so above the sun.
Відкрити джерело ↗11:23-25 Solomon’s second adversary was Rezon, an Aramean who had served under King Hadadezer of Aram-zobah. When David had defeated Hadadezer (2 Sam 8:3-7), Rezon escaped, gained a group of followers, and went to Damascus. He maintained himself there when Solomon campaigned in Hamath-zobah (2 Chr 8:3-4) and eventually became king of Damascus. Like Hadad, Rezon remained a bitter enemy of Israel and was troublesome to Solomon.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І побив Давид Гадад'езера, сина Рехова, царя Цови, коли той ішов був віднови́ти вла́ду свою при рі́чці Ефра́ті.
І поставив Господь Соломонові за проти́вника едо́млянина Гада́да, — він із царсько́го насіння в Едо́мі.
І побачили аммоні́тяни, що вони знена́виджені в Давида. І послав Ханун та аммоні́тяни тисячу тала́нтів срібла, щоб ви́найняти собі колесни́ці та верхівці́в з Араму двох річок і з Араму Маахи та з Цови.
І повихо́дили аммоні́тяни, і встанови́лися до бо́ю при вході до брами. А Арам-Цова, і Рехов, і Тов'янин, і Мааха, — вони самі були на полі.
Оце Я збуджу́ на них мі́дян, що срі́бла не лічать, а золото — не чують бажа́ння до нього,—
А першого року Кіра, царя перського, щоб спо́внилось слово Господнє, проре́чене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголоси́в по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи:
І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: „Ось син мій, що вийшов з утро́би моє́ї, шукає моєї душі, а що́ вже говорити про цього веніями́нівця! Дайте йому спо́кій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь!
Я — Господь, і нема вже ніко́го, нема іншого Бога, крім Ме́не. Я тебе підпері́зую, хоч ти не знаєш Мене,
І зді́ймешся на наро́д Мій Ізраїлів, як хмара, щоб покрити землю. Буде це на кінці днів, і ви́веду тебе на Мій Край, щоб наро́ди пізнали Мене, коли Я покажу́ Свою святість тобі, Ґоґу, на їхніх оча́х.