2-а Самуїлова 4:8
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І прине́сли вони Іш-Бошетову голову до Давида в Хевро́н, та й сказали царе́ві: „Оце голова́ Іш-Бошета, Саулового сина, твого ворога, що шукав був твоєї душі. І дав Господь цього дня панові моє́му, цареві, пімсту над Саулом та над насінням його“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
When Abner was slain David was at a loss for a friend to perfect the reduction of those tribes that were yet in Ish-bosheth's interest. Which way to adopt for the accomplishment of it he could not tell; but here Providence brings it about by the removal of Ish-bosheth. I. Two of his own servants slew him, and brought his head to David (Sa2 4:1-8). II. David, instead of rewarding them, put them to death for what they had done (Sa2 4:9-12).
Відкрити джерело ↗4:8 your enemy Saul: As far as we know, David never referred to Saul as an enemy. • the Lord has given . . . revenge: Wrongdoers often presume upon God’s favor to justify political ambition. However, David would not reward treachery.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І хоч повстане хто гнати тебе, і шукати твоєї душі, то буде душа мого пана зв'я́зана у в'язці живих із Господом, Богом твоїм, а душу ворогів твоїх — нехай Він її кине, як із пра́щі!
Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Радій з цього, небо, і святі апо́столи та пророки, бо Бог виконав суд ваш над ним!“
„Уставай, візьми Дитя́тко та матір Його́, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шука́в душу Дитини“.
І побачив Давид, що Саул вийшов шукати душі його, а Давид пробува́в у пустині Зіф у Хореші.
І втік Давид з Найо́ту в Рамі́, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: „Що́ я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?“
А Ахіма́ац, Садоків син, сказав: „Побіжу́ я й сповіщу́ цареві, що Господь ви́зволив його від руки його ворогів“.
І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього.
І прийшов він до коша́р на отари при дорозі, а там пече́ра. І Саул увійшов туди для потреби, а по бока́х печери сиділи Давид та люди його.
Аж ось прихо́дить кушит. І сказав кушит: „Нехай при́йме звістку мій пан цар, бо сьогодні ви́зволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе“.