2-а Самуїлова 19:19
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І перейшов поро́н, щоб перепрова́дити царськи́й дім та зробити, що було добре в оча́х його. А Шім'ї, Ґерин син, упав перед царем, як той перехо́див Йордан,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
David Reinstated in His Kingdom - 2 Samuel 19:1-39 In his passionate and sinful sorrow on account of Absalom's death David not only forgot altogether what it was his duty to do, in order to recover the affections of the people, so that Joab was obliged to remind him of this duty which was binding upon him as king (Sa2 19:1-8); but he even allowed himself to be carried away into the most inconsiderate measures (Sa2 19:9-14), and into acts of imprudence and injustice (Sa2 19:16-23, Sa2 19:24-30), which could not contribute to the strengthening of his throne, however much the affection with which he wished to reward the old man Barzillai for his faithful services (Sa2 19:31-40) might show that the king was anxious to promote the welfare of his subjects.
Відкрити джерело ↗We left David's army in triumph and yet David himself in tears: now here we have, I. His return to himself, by the persuasion of Joab (Sa2 19:1-8). II. His return to his kingdom from his present banishment. 1. The men of Israel were forward of themselves to bring him back (Sa2 19:9, Sa2 19:10). 2. The men of Judah were dealt with by David's agents to do it (Sa2 19:11-14) and did it (Sa2 19:15). III. At the king's coming over Jordan, Shimei's treason is pardoned (Sa2 19:16-23), Mephibosheth's failure is excused (Sa2 19:24-30), and Barzillai's kindness is thankfully owned, and recompensed to his son (Sa2 19:31-39). IV. The men of Israel quarrelled with the men of Judah, for not calling them to the ceremony of the king's restoration, which occasioned a new rebellion, an account of which we have in the next chapter (Sa2 19:40-43).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога? Борони мене Боже! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, — ані мало́го, ані великого“.
бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення.
Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім'я́ його, такий він: Нава́л ім'я́ йому́, і глупо́та з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав.
Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські́ сини повмирали, — бо помер тільки сам Амнон“.
І сказав Саул: „Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню́ вже тобі зла за те, що дороге́ було моє життя в оча́х твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помиля́вся“.
Хваліть Господа гу́слами, співайте Йому з десятистру́нною а́рфою,
І більше не будуть навчати вони один о́дного, і брат свого брата, гово́рячи: „Пізнайте Господа!“ Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, — каже Господь, — бо їхню прови́ну прощу́, і не бу́ду вже згадувати їм гріха́!
Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
І сказав до неї брат її Авесало́м: „Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, се́стро моя, мовчи, — брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого́“... І осіла Тамара, зні́вечена, у домі брата свого Авесало́ма.