2-а Самуїлова 18:17
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
I взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і наки́дали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтіка́в кожен до намету свого.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
But Absalom they cast into a great pit in the wood, and threw up over him a very large heap of stones, as an ignominious monument, like those thrown up over Achan (Jos 7:26) and the king of Air (Jos 8:29). This was the end of Absalom and his rebellion. "All Israel (that had crowded round him) had fled, every one to his tent" (i.e., home: see at Deu 16:7).
Відкрити джерело ↗This chapter puts a period to Absalom's rebellion and life, and so makes way for David to his throne again, whither the next chapter brings him back in peace and triumph. We have here, I. David's preparations to engage the rebels (Sa2 18:1-5). II. The total defeat of Absalom's party and their dispersion (Sa2 18:6-8). III. The death of Absalom, and his burial (Sa2 18:9-18). IV. The bringing of the tidings to David, who tarried at Mahanaim (Sa2 18:19-32). V. His bitter lamentation for Absalom (Sa2 18:33).
Відкрити джерело ↗18:17 all Israel fled to their homes: Absalom’s supporters (17:11) knew their lives were in danger (cp. 19:8). They had backed a usurper whose coup d’etat had been thwarted.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І поставили над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня. І спинив Господь лютість гніву Свого, тому назвав ім'я́ того місця: Ахор, аж до цього дня.
А айського царя повісив на дереві аж до вечі́рнього ча́су. А коли сонце захо́дило, Ісус наказав, і зняли його трупа з того дерева та й кинули його до входу брами міста. І наки́дали над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня.
А тепер устань, і говори до серця свої́х рабів. Бо присяга́ю Господом, якщо ти не ви́йдеш, то цієї ночі ніхто не буде ночува́ти з тобою, і це буде тобі гірше за всяке зло, що прихо́дило на тебе від молодости твоєї аж дотепер!“
І трапився там негідний чоловік, а ім'я́ йому Ше́ва, син Біхрі́, веніяминівець. І засурми́в він у сурму́ та й сказав: „Немає нам ча́стки в Давиді, і нема нам спа́дщини у сина Єссе́євого! Ізраїлю, — усі до наме́тів своїх!“
Пам'ять про праведного — на благослове́ння, а йме́ння безбожних загине.
І пішла та жінка до всього народу в своїй мудрості, — і відруба́ли голову Ше́ви, сина Біхрі, та й кинули до Йоава. А той засурми́в у сурму́, — і розійшлися від міста кожен до наметів своїх. А Йоа́в вернувся в Єрусалим до царя.
І сталося на час за́ходу сонця, Ісус наказав, і поздіймали їх із дере́в, і повкида́ли їх до печери, де вони були поховалися, і понакладали велике каміння на о́твір печери, де воно аж до цього дня.