2-а Самуїлова 17:23
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А коли Ахітофел побачив, що порада його не виконана, то осідлав осла, і встав та й пішов до свого дому, до свого міста. І він зарядив про дім свій, та й повісився, і помер, і був похований у гро́бі свого батька...
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
It is still further stated in conclusion, that when Ahithophel saw that his advice was not carried out, he saddled his ass and returned to his home, and there set his house in order and hanged himself, because he could foresee that Absalom would lose his cause through not taking his advice, and it would then be all over with himself. Thus was David's prayer (Sa2 15:31) fulfilled.
Відкрити джерело ↗The contest between David and Absalom is now hasting towards a crisis. It must be determined by the sword, and preparation is made accordingly in this chapter. I. Absalom calls a council of war, in which Ahithophel urges despatch (Sa2 17:1-4), but Hushai recommends deliberation (Sa2 17:5-13); and Hushai's counsel is agreed to (Sa2 17:14), for vexation at which Ahithophel hangs himself (Sa2 17:23). II. Secret intelligence is sent to David (but with much difficultly) of their proceedings (Sa2 17:15-21). III. David marches to the other side Jordan (Sa2 17:22-24), and there his camp is victualled by some of his friends in that country (Sa2 17:27-29). IV. Absalom and his forces march after him into the land of Gilead on the other side Jordan (Sa2 17:25, Sa2 17:26). There we shall, in the next chapter, find the cause decided by a battle: hitherto, every thing has looked black upon poor David, but now the day of his deliverance begins to dawn.
Відкрити джерело ↗17:23 hanged himself: Ahithophel foresaw David’s victory and Absalom’s undoing, and he preferred to die by his own hand rather than by David’s.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахіто́фела, Давидового дора́дника, з його міста з Ґіло, як він мав прино́сити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесало́мом.
Тими днями смертельно захворі́в був Єзекія. І прийшов до нього Іса́я, Амо́сів син, пророк, і сказав до нього: „Так сказав Господь: Заряди своїм домом, бо ти вмреш, а не ви́дужаєш“.
І сталося, як побачив Зімрі, що місто здобуте, то ввійшов до пала́цу царе́вого дому, та й спалив над собою царськи́й дім огнем, і помер
бо в їхніх уста́х нема пра́вди, нутро їхнє прино́сить нещастя, гріб відкритий — їхнє горло, свій язик вони роблять гладе́ньким!
А Давидові доне́сли, говорячи: „Ахіто́фел серед зрадників з Авесало́мом“. І Давид сказав: „Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!“
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?