2-а Самуїлова 16:23
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А Ахіто́фелова порада, яку він радив тими днями, була така певна, як питати про Боже слово, — така була Ахіто́фелова порада і для Давида, і для Авесалома!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In the close of the foregoing chapter we left David flying from Jerusalem, and Absalom entering into it; in this chapter, I. We are to follow David in his melancholy flight; and there we find him, 1. Cheated by Ziba (Sa2 16:1-4). 2. Cursed by Shimei, which he bears with wonderful patience (Sa2 16:5-14). II. We are to meet Absalom in his triumphant entry; and there we find him, 1. Cheated by Hushai (Sa2 16:15-19). 2. Counselled by Ahithophel to go in unto his father's concubines (Sa2 16:20-23).
Відкрити джерело ↗16:23 from the mouth of God: Cp. 17:14.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахіто́фела, Давидового дора́дника, з його міста з Ґіло, як він мав прино́сити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесало́мом.
А коли Ахітофел побачив, що порада його не виконана, то осідлав осла, і встав та й пішов до свого дому, до свого міста. І він зарядив про дім свій, та й повісився, і помер, і був похований у гро́бі свого батька...
І сказав Авесалом та всі Ізраїлеві мужі: „Ліпша рада аркеянина Хушая від ради Ахітофелової!“ Бо це Господь наказав зламати добру Ахітофелову раду, щоб Господь приніс зло на Авесалома.
Дайте Господу славу Іме́ння Його, у препи́шній святині впадіть перед Господом!
Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Засоро́млені ці мудреці, збенте́жилися й були схо́плені. Ось вони слово Господнє відки́нули, — що ж за мудрість ще мають вони?
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
Тому́, що наро́д мій безглу́здий, він не знає Мене́: вони нерозумні сини й нерозва́жні вони, — мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра́!
І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену́ її?“ А Він відказав йому́: „Женися, бо конче дожене́ш, і конче ви́зволиш“.