2-а Самуїлова 16:22
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І розтягли́ Авесаломові намета на даху́, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на оча́х усього Ізраїля.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Absalom had a tent put up on the roof of the king's palace, that his going in to the concubines might be done publicly in the sight of all Israel. For (as the historian adds in Sa2 16:23 by way of explanation) the counsel of Ahithophel, which he counselled in those days, was like a divine oracle both with David and with Absalom. The words from ועצת to ההם are placed at the commencement absolutely: "and (as for) the counsel of Ahithophel, ... as if one inquired the word of God, so was every counsel of Ahithophel." The Masoretes have supplied אישׁ as the Keri to ישׁאל. This is correct so far as the sense is concerned, but it is quite unnecessary, as ישׁאל may be taken impersonally. האלהים בּדבר שׁאל is to be explained from the formula בּעלהים שׁאל (see at Jdg 1:1).
Відкрити джерело ↗In the close of the foregoing chapter we left David flying from Jerusalem, and Absalom entering into it; in this chapter, I. We are to follow David in his melancholy flight; and there we find him, 1. Cheated by Ziba (Sa2 16:1-4). 2. Cursed by Shimei, which he bears with wonderful patience (Sa2 16:5-14). II. We are to meet Absalom in his triumphant entry; and there we find him, 1. Cheated by Hushai (Sa2 16:15-19). 2. Counselled by Ahithophel to go in unto his father's concubines (Sa2 16:20-23).
Відкрити джерело ↗16:22 Absalom intended to show the people that he had assumed the throne with its royal prerogatives. His shameful act echoed David’s adultery with Bathsheba, which also began on that roof (11:2-4); the episode fulfilled Nathan’s prophecy (12:11-12).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
I вийшов цар та ввесь його дім пі́шки, а цар позоставив десять жіно́к наложниць, щоб стерегли дім.
І прийшов Давид до свого дому в Єрусалим. І взяв цар десять жіно́к наложниць, яких настановив був пильнувати дім, та й віддав їх до до́му сторо́жі; і він їх годував, але до них не прихо́див. І були вони ув'я́знені аж до дня своєї смерти, — удівство за життя чоловіка.
Кров бо його серед нього, — він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.
І сталося надвечір, і встав Давид із ло́жа свого, і прохо́джувався на даху́ царсько́го дому. І побачив він із да́ху жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродли́ва.
Чи вони засоро́милися, що гидо́ту робили? Ні тро́хи вони не засоро́милися, і застида́тись не вміють, — тому́ то впаду́ть між упа́лими в ча́сі наві́щення їх, спіткну́ться, говорить Госпо́дь.
Їхній кінець — то загибіль, шлу́нок — їхній бог, а слава — в їхньому соромі... Вони ду́мають тільки про зе́мне!
І дощі були стри́мувані, і не було́ дощу пі́знього, проте мала ти чо́ло блудни́ці, і стратила сором,
Проти них свідчить ви́раз лиця їхнього, а гріх свій вони виявля́ють, немов той Содо́м, не пере́чать. Горе їхній душі, бо вчинили вони собі зло!
Аж ось прийшов один із Ізраїлевих синів, та й привів до братів своїх мідіяні́тянку на оча́х Мойсея й на очах усієї громади Ізраїлевих синів, а вони плакали при вході скинії заповіту.