Євангелія від Івана 1

Ця глава — це двері у все Євангеліє, і водночас — вона сама вже все Євангеліє в мініатюрі. Іван починає не з ясел і не з генеалогії, а з вічності: "На початку було Слово" — і ти одразу чуєш відлуння Буття 1:1, "На початку Бог створив небо та землю". Це навмисно Tyndale. Іван каже: те, що почалося у Бутті, насправді почалося ще раніше — у Слові, яке саме є Богом.

Рух глави можна розбити на кілька сцен. Спочатку (вірші 1–5) — гімн чи поема про Слово: воно вічне, воно Бог, воно творить усе, воно — світло і життя. Потім (вірші 6–8) раптова зміна регістру: з'являється Іван Хреститель, людина, послана свідчити — і євангеліст навмисно застерігає: він не Світло, лише свідок. Далі (вірші 9–13) — трагедія і подарунок водночас: Світло прийшло у світ, який Ним же і створений, а світ Його не впізнав, свої відцурались — але тим, хто прийняв, дано стати дітьми Божими, народженими не з крові чи людського бажання, а від Бога. Кульмінація (вірш 14) — "Слово сталося тілом" — найбільш приголомшлива фраза у всій главі: вічний, безмежний Бог стає плоттю і "перебуває між нами" (буквально — розкидає намет серед нас, як колись Бог перебував у скинії серед Ізраїля).

Після цього (вірші 15–34) сцена переходить у конкретну історію: Іван Хреститель свідчить перед священиками і левитами, відмовляється присвоїти собі будь-який титул, а потім бачить Ісуса і називає Його "Агнець Божий". Останні вірші (35–51) — це вже не богослов'я, а живі знайомства: Андрій, Симон-Петро, Пилип, Натанаїл — перші учні, покликані один за одним, кожен зі своїм здивуванням.

Христ­ияни здавна сперечалися про переклад вірша 1c ("Бог було Слово") — чи означає це, що Слово є Богом у повному сенсі, чи "богоподібне" (як перекладають Свідки Єгови). Церква історично й мовно стоїть на тому, що це повне ствердження божественності Слова Jamieson-Fausset-Brown.

Традиція приписує це Євангеліє апостолу Івану, синові Зеведея, і датує його написання приблизно 85–95 роками по Різдві Христовому — тобто вже через покоління після смерті й воскресіння Ісуса, коли інші три Євангелія (Матвія, Марка, Луки) вже ходили серед церков. Місце написання, за давньою традицією, — місто Ефес у Малій Азії (сучасна Туреччина), великий грецько-римський центр з потужною філософською культурою.

Це важливо для розуміння слова "Логос" (Слово). У грецькій філософській думці того часу "логос" означав розумний принцип, що тримає всесвіт у порядку — щось на кшталт космічного закону розуму. Освічений грек, почувши перший вірш, впізнав би знайоме філософське слово. Але водночас для єврея, вихованого на Писанні, "слово Господнє" було відомим виразом Божої творчої й мудрої дії — те, чим Бог творив світ ("І сказав Бог...") Tyndale. Іван бере це слово, знайоме і греку, і юдею, і каже: воно не абстракція — воно особа, і ця особа стала людиною.

До моменту написання цього Євангелія християнська громада вже стикалася з першими єресями, що заперечували повну людяність або повну божественність Христа. Наголос на "Слово сталося тілом" (вірш 14) — це прямий удар по вченнях, які вважали матерію ганебною, а тому не вірили, що Бог справді міг стати плоттю. Іван також пише як єврей, добре обізнаний із храмовим служінням і суперечками фарисеїв та левитів (вірші 19–28) — сцена допиту Івана Хрестителя відображає реальну напругу між релігійною владою Єрусалима і рухом покаяння в пустині, натхненним пророцтвом Ісаї 40.

λόγος (lógos), G3056, вірш 1 і 14 — "слово", але не просто звук чи повідомлення: це думка, що виражає себе, розум, що промовляє себе назовні Strong's. Іван бере це слово і робить з нього ім'я особи — Христа. Це вибір, який одразу говорить: Бог не мовчазний, Він завжди прагнув бути пізнаним.

ἀρχή (archḗ), G746, вірш 1 і 2 — "початок", але не просто перша точка часу, а джерело, походження Strong's. Слово не з'явилося на початку — Воно вже було там, коли почався сам початок.

ἦν (ēn), G2258, вживається знову і знову у віршах 1, 2, 4, 8, 9, 10 — минулий тривалий час дієслова "бути" Strong's. Це не "стало", а "було" — постійний, безперервний стан. Контраст із цим — дієслово γίνομαι (gínomai), G1096 ("стати, зробитися"), яке з'являється у вірші 3 (усе через Нього повстало) і особливо у вірші 14 (Слово сталося тілом). Слово завжди БУЛО; світ і плоть СТАЛИСЯ. Ця граматична різниця — не дрібниця, вона несе все богослов'я вірша 1: Слово не належить до категорії створеного.

σκηνόω (skēnóō), G4637, вірш 14 — буквально "розбити намет, отаборитися" Strong's. Переклад "перебувало між нами" ховає яскравіший образ: Слово розкинуло намет серед нас, точно як Бог колись мешкав у скинії посеред табору Ізраїля в пустині. Плоть Ісуса — новий намет зустрічі з Богом.

μονογενής (monogenḗs), G3439, вірш 14 і 18 — "єдинородний", той, хто єдиний у своєму роді Strong's. Не "перший серед багатьох синів", а унікальний, неповторний Син.

Ця глава — не просто "пов'язана" з Христом, вона Про Нього від першого слова до останнього. Все Євангеліє від Івана — це, по суті, розгортання того, що вже стверджено тут: Слово, яке було Богом, стало людиною, щоб показати нам Отця (вірш 18) і дати нам право стати дітьми Божими (вірш 12).

Помітно, що Іван свідомо перегукується з Буттям 1:1 — не тому, що хоче показати схожість, а тому, що хоче сказати: Той, Хто творив тоді, творить і зараз, тільки тепер новим творінням — народженням від Бога (вірш 13), а не від крові. Павло скаже те саме про Христа в Колосян 1:17: "усе в Нім стоїть" — тримається купи саме Ним.

Назва "Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (вірш 29) — це, мабуть, найгостріше пророче слово всієї глави. Іван Хреститель дивиться на Ісуса і бачить не просто вчителя чи пророка, а жертву — образ, який тягнеться назад до пасхального агнця в Єгипті і до жертовних тварин у храмі, і вперед — до хреста. Іван (євангеліст) навіть організує хронологію свого Євангелія так, щоб Ісус помер саме в час, коли в храмі закалювали пасхальних агнців.

І нарешті слова Ісуса до Натанаїла (вірш 51) — про небо відкрите й ангелів, що сходять і підіймаються на Людського Сина, — це прямий відгук на сон Якова в Бутті 28:12, де драбина з'єднує небо й землю. Ісус каже: Я і є ця драбина. Я — місце, де небо й земля нарешті зустрічаються.

Ось що ця глава робить з тобою, якщо ти дозволиш їй: вона забирає в тебе право думати про Ісуса як про просто хорошу людину, мудрого вчителя, чи навіть найбільшого з пророків. Вона ставить тебе перед вибором — або Він Бог, що став плоттю, або Іван — брехун, або божевільний. Третього шляху текст не залишає.

Але глибше — вона питає тебе особисто: чи ти з тих "своїх", що відцурались (вірш 11), чи з тих, хто прийняв (вірш 12)? Не тому, що ти маєш якісь релігійні заслуги чи родовід — вірш 13 навмисно виключає це: народження від Бога не залежить від крові, не від людського бажання. Це чистий дар. Але дар, який треба прийняти, а не просто визнати існуючим.

Дивись на Натанаїла — він скептик ("хіба ж може бути з Назарету що добре?"), і Ісус не ображається на його скепсис, а показує йому, що бачив його ще під фіговим деревом, ще до того, як хтось про Нього розказав. Це особисто. Ісус знав тебе раніше, ніж ти почув про Нього.

Питання, яке глава лишає тобі: чи готовий ти, побачивши Слово, що стало плоттю, повне благодаті та правди (вірш 14), не просто визнати факт, а піти за Ним, як пішли Андрій і Пилип — залишивши те, чим займалися? Це коштує чогось — покинути звичне життя заради життя, побудованого на голосі, що кличе "Ходи і побач".

• Господи, допоможи мені не звести Тебе до просто доброго вчителя — покажи мені знову, наскільки Ти справді Бог, що став плоттю заради мене.
• Прости мені моменти, коли я, як "свої", відцурався Тебе, обираючи темряву замість Світла.
• Дякую Тобі, що право стати Твоєю дитиною — це дар, а не моя заслуга; допоможи мені прийняти цей дар сьогодні, а не просто знати про нього.
• Навчи мене, як Івана Хрестителя, радо зменшуватися, щоб Ти зростав у моєму житті.
• Дай мені серце Натанаїла — здивоване, чесне, готове піти й побачити, навіть коли я маю сумніви.

• Коли востаннє ти по-справжньому здивувався тому, хто такий Ісус — а не просто пригадав знайому інформацію про Нього?
• Де в твоєму житті темрява намагається "обгорнути" світло, і ти дозволяєш їй це робити?
• Чи є частина твого життя, яку ти тримаєш закритою від Ісуса, боячись, що Він побачить тебе так, як бачив Натанаїла під фіговим деревом?
• Андрій одразу пішов розповісти братові про Христа. Кому ти уникаєш сказати "Ми знайшли Месію"?
• Що для тебе означало б насправді "прийняти" Слово — не просто визнати Його існування, а впустити Його жити в тобі?