Даниїл 10

Уяви: минуло два роки відтоді, як Кір видав указ — юдеї можуть іти додому, до Єрусалима ( 2 Хр 36:22-23; Езд 1:1-4). А Даниїл — старий, за підрахунками коментаторів йому вже за вісімдесят John Gill — залишається в Персії. Не тому, що зрадив надію повернення, а, схоже, тому що Бог ще не закінчив із ним говорити Keil-Delitzsch Old Testament. Розділ починається з тижнів жалоби — не повного посту, а свідомого позбавлення себе смаколиків, м'яса, вина, натирання олією (v.2-3). Щось його гнітить — можливо, звістки про те, що відбудова в Єрусалимі буксує, наштовхується на опір (пор. Езд 4:5).

І тоді, на березі Тигру, стається зустріч, від якої тремтить усе тіло. Постать, вбрана в льон, підперезана золотом, з тілом як топаз, обличчям як блискавка, очима як вогонь, голосом як гул натовпу (v.5-6) — це мова, якою пізніше опишуть воскреслого Христа в Об'явленні. Люди навколо Даниїла нічого не бачать, але щось відчувають — і тікають. Даниїл залишається сам, і сила його покидає, він падає обличчям до землі, зомліває.

Далі — найінтимніша частина: три дотики. Перший піднімає його на коліна й долоні, ще тремтячого (v.10). Другий торкається вуст, щоб він міг говорити, хоч сил ще немає (v.16-17). Третій нарешті зміцнює його по-справжньому (v.18-19) — "не бійся, мир тобі, будь міцний". Тільки тоді відкривається таємниця затримки: відповідь на молитву Даниїла була почута в перший же день, але посланець двадцять один день боровся з "князем перського царства" — і саме стільки ж тривала жалоба Даниїла. Це не збіг Matthew Henry. Допоміг архангел Михаїл. Розділ закінчується поглядом уперед: битва не закінчена, попереду ще "грецький князь" — це прямий місток до довжелезного пророцтва в розділах 11-12.

Християнські тлумачі розходяться щодо того, хто ця сяюча постать: Сам Христос у передвтіленому вигляді, чи потужний ангел (можливо, той самий Гавриїл із 8-9 розділів)? Те, що Михаїл згадується окремо як "один із перших начальників", схиляє більшість консервативних коментаторів Jamieson-Fausset-Brown до думки, що це не Бог, а ангел надзвичайної слави — хоча мова навмисно межує з мовою про Самого Бога.

Дата тут дана прямо: третій рік Кіра, перського царя — приблизно 536-535 роки до Різдва Христового Tyndale. Це не так довго після падіння Вавилону (539 р. до Р.Х.) і указу Кіра, який дозволив полоненим юдеям повернутися на батьківщину та відбудувати Храм. Частина народу вже пішла — але швидко наткнулась на опір місцевих сусідів, які підкуплювали персидських радників, щоб зупинити будівництво ( Езд 4:5). Тобто радість повернення дуже швидко змішалася з розчаруванням і затримками — саме на цьому тлі Даниїл постить і сумує.

Сам Даниїл, узятий у полон підлітком ще 605 року до Р.Х., до цього моменту прожив у Вавилоні і Персії майже сімдесят років. Він не серед тих, хто повернувся — можливо, через вік, а можливо тому, що Бог тримав його там ще для одного, найбільшого одкровення. Він перебуває біля великої ріки Тигр (Хіддекел) — можливо, у службовій поїздці чи в усамітненні, у перший місяць року, коли юдеї святкують Пасху.

Політично це момент зміни світової влади: Вавилонська імперія щойно впала, персько-мідійська щойно піднялась, і попереду (як розкриє наступний розділ) — падіння Персії від руки Олександра Македонського і греків, а потім розкол його імперії між спадкоємцями, чиї війни зрештою заллють кров'ю Юдею за часів Антіоха IV Епіфана, десь через три з половиною століття. Саме тому традиційне юдейське й християнське прочитання бачить у Даниїлі шосте-століттєвого пророка, а критична наука датує остаточний текст книги другим століттям до Р.Х. — часом Маккавейського повстання — через дивовижну точність деталей майбутньої історії в наступних розділах. Це варто знати, навіть якщо ти дотримуєшся традиційного погляду.

У вірші 1 стоїть слово דָּבָר (davar, H1697) — "слово, справа" — і поруч із ним צָבָא (tsava, H6635), яке буквально означає військо, похід, боротьбу Strong's. Український переклад дає "великий труд", але буквальніше — "велике військо/велика боротьба". Це вже натяк наперед: те, що Даниїл дізнається, стосується справжньої війни — не тільки земної, а й духовної.

У вірші 2 — אָבַל (avаl, H56), "оплакувати, бути в жалобі" Strong's. Це не разова емоція, а тривала практика — три тижні свідомого приниження себе.

У вірші 8 — כֹּחַ (koach, H3581), "сила, міць" Strong's. Даниїл каже, що в ньому "не зосталося сили" — те саме слово, яким описується сила армій і царів деінде в книзі. Перед лицем справжньої слави будь-яка людська сила — ніщо.

У вірші 13 з'являється ключове слово всього розділу: שַׂר (сар, H8269) — "начальник, князь". Цим самим словом названо і "князя перського царства", і "грецького князя", і Михаїла, "одного з перших начальників" Strong's. Даниїл не грає словами випадково: земні царства й невидимі духовні сили описуються однаковою мовою "князівства" — натякаючи, що за політикою стоїть щось більше.

І сам מִיכָאֵל (Мікаель, H4317) — ім'я, яке буквально запитує: "хто як Бог?" Strong's. Це не просто ім'я, а сповідання — риторичне запитання, вбудоване в саме звучання слова.

Опис сяючої постаті — льняні шати, золотий пояс, тіло як топаз, обличчя як блискавка, очі як вог