# До римлян 2 (Біблія в перекладі Івана Огієнка (1962))

1. Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чо́му осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш.
2. А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке.
3. Чи ти ду́маєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, — що ти втечеш від суду Божого?
4. Або пого́рджуєш багатством Його до́брости, ла́гідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа до́брість провадить тебе до покая́ння?
5. Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'я́влення справедливого суду Бога,
6. що „кожному віддасть за його вчинками“:
7. тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, — життя вічне,
8. а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, — лютість та гнів.
9. Недоля та у́тиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та ге́ллена,
10. а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та ге́лленові.
11. Бо не дивиться Бог на обличчя!
12. Котрі бо згрішили без Зако́ну, без Зако́ну й загинуть, а котрі згрішили в Зако́ні, при́ймуть суд за Зако́ном.
13. Бо не слухачі Зако́ну справедливі перед Богом, але виконавці Закону ви́правдані бу́дуть.
14. Бо коли погани, що не мають Зако́ну, з природи чинять зако́нне, вони, не мавши Зако́ну, самі собі Зако́н,
15. що виявляють ді́ло Зако́ну, написане в серця́х своїх, як свідчить їм сумлі́ння та їхні думки́, що то осуджують, то виправдують одна о́дну,
16. дня, коли Бог, згідно з моїм благові́стям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа.
17. Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Зако́на, і хвалишся Богом,
18. і знаєш волю Його, і розумієш, що́ краще, навчившись із Зако́ну,
19. і маєш певність, що ти провідни́к для сліпих, світло для тих, хто знахо́диться в те́мряві,
20. вихо́вник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання́ й правди в Зако́ні.
21. Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не кра́сти, а сам кра́деш!
22. Наказуючи не чинити пере́любу, чиниш пере́люб! Гиду́ючи і́долами, чиниш святокрадство!
23. Ти, що хва́лишся Зако́ном, зневажаєш Бога пере́ступом Зако́ну!
24. Бо „через вас зневажається Боже Ймення в поган“, як написано.
25. Обрі́зання кори́сне, коли виконуєш Зако́на; а коли ти пересту́пник Зако́ну, то обрі́зання твоє стало необрі́занням.
26. Отож, коли необрізаний зберігає постанови Зако́ну, то чи не порахується його необрізання за обрізання?
27. І необрізаний з природи, виконуючи Зако́на, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писа́нням і обрі́занням?
28. Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі,
29. але той, що є юдей потаємно, духо́во, і обрі́зання — серця духом, а не за буквою; і йому похвала́ не від людей, а від Бога.

---

https://dewfall.app/uk/read/chapter/ukro:45:2

Біблія в перекладі Івана Огієнка, Українське Біблійне Товариство (CC BY-SA 4.0)