# Приповісті 19 (Біблія в перекладі Івана Огієнка (1962))

1. Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2. Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3. Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4. Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
5. Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6. Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7. Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8. Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9. Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10. Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11. Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
12. Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
13. Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14. Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15. Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16. Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17. Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
18. Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
19. Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20. Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
21. У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22. Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23. Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
24. У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25. Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26. Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27. перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
28. Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29. На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.

---

https://dewfall.app/uk/read/chapter/ukro:20:19

Біблія в перекладі Івана Огієнка, Українське Біблійне Товариство (CC BY-SA 4.0)