# Йов 17 (Біблія в перекладі Івана Огієнка (1962))

1. Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2. Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3. Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,— хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4. Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5. Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6. Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7. З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8. Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9. І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10. Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11. Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12. вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
13. Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же.
14. До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“ До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15. Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
16. До шео́лових за́сувів зі́йде вона, коли зі́йдемо ра́зом до по́роху“.

---

https://dewfall.app/uk/read/chapter/ukro:18:17

Біблія в перекладі Івана Огієнка, Українське Біблійне Товариство (CC BY-SA 4.0)